Довгалевський Митрофан

	Довгалевський Митрофан
	Стаття у Вікіпедії

Митрофан (світське ім'я Михайло) Довгалевський (дати народження і смерті невідомі) — український учений і письменник першої половини XVIII століття.

Цитати

Із курсу «Синтаксична система», 1735 р.

Гнів на владу без пуття шкоду причиняє^[1].

Як бджола тебе куса, потерпіти треба,
Бо ти гнівом безліч жал викличеш на себе^[1].

Із поетики «Сад поетичний», 1736 р.

Входячи до навчального саду мистецтва, будьте благочестивими та уважними садівниками^[2].

Ані природні здібності без знання поетичного мистецтва, ані мистецтво без природних здібностей не може створити поета^[2].

Поезія, що наслідує людські вчинки, наче другий Бог, кує в людських душах замінні субстанції речей^[2].

Майже всі античні поети, а також філософи, теологи вважалися богами^[2].

Початку не вкаже ніхто, звідки-то смерть приходить,
Словами важко сказать, звідки та сітка походить^[2].

Хочеш бути легким, хай обід не буде складним^[2].

Зрадить щастя тобі — друзів не стане тоді^[2].

Розум в житті головне, а все інше гине безслідно^[2].

Таланти великі безсмертні^[2].

Дійсно, багато таких, що їх доблесть в війні процвітає^[2].

Тратить той силу дарма, в кого тіло цінніше, ніж розум^[2].

Справді, наскільки керманич цінніший гребця рядового,
А від солдата простого важливіший вождь є у війську,
Саме настільки і розум людський перевищує доблесть^[2].

Наша мудрість походить під Господа Бога самого^[3].

Вчителю мудрості радість і щастя приносить наука,
Є ж і такі, що до неї палають ненавистю в серці^[3].

Лють-бо безмежно страшну викликає заздросність людськая^[3].

Доблесть і правду, добро і чесноту не знищить ніколи,
Начебто скелі вони^[3].

Без помилок ще ніхто написати не зміг своїх віршів^[3].

Так, прославлений розум живе і по смерті,
Бо його смерть ніввіки не може зітерти^[3].

Випробовує розум єство добре^[3].

Шляхом крутим трудова слава приходить до нас^[3].

Кожна людина іде шляхом природним, своїм^[3].

Поет вигадує не всупереч законам логіки, а згідно з ними^[3].

Мовчки безмежна любов плакати з болю велить^[3].

Горе тобі: святий хліб ти їси, а душа в тебе грішна^[3].

«Рідкісне є дорогим», — так нам каже народне прислів’я.
Рідше у гості ходи — будеш дорожчим тоді^[3].

Світ не очищує, отже, цей світ нас забруднює завжди,
Хто у цім світі живе, як же буть чистим йому^[4]?

Між почуттями і розумом часто існує незгода,
Бо очевидне людське тіло є старше душі^[4].

Хвалять того, хто хвалить, а люблять, хто любить,
Хто ж не хвалить, не любить, хвалу, любов губить^[4].

Слів бережися солодких, неначе ворожих стріл, друже,
Милі підлизи слова ранять, мов ворог, не менш^[4].

Знай, що схід сонця від смерті тебе відвертає,
Захід його, пам'ятай, заходом є теж твоїм^[4].

Злодій за кражу і вбивця за вбивство несуть якусь кару,
Смерть забирає ж у нас зовсім безкарно усе^[4].

Кажеш: вино є добром і тому його п’єш ти багато,
Будеш багато його пити — не буде добром^[4].

Лікар себе почуває погано, коли я здоровий.
Знов, як погано мені — краще для нього стає^[4].

Що ж бо є краще, ніж мова, що гірше від неї знайдеться,
Горе та радість вона, мед і отруту несе^[4].

Безліч шляхів є для смерті, на світ ми одним лиш приходим,
Безліч хвороб у людей, та порятунок один^[4].

Хоч Бог сам бачить усе, та його ніхто бачить не може,
Він проявляється скрізь, скрізь теж прихований він^[4].

Згинуло безліч людей і худоби колись від потопу,
Гинуть тепер од вина люди, неначе той скот^[5].

Втративши все, не забудь, що мішка берегти завше треба,
Хоч він великий, проте зможеш наповнить його^[5].

Реквієм завжди він іншим співав і спочив сам нарешті,
Те, що ти іншим співав, будуть співати тобі^[5].

Часто з нечистого ґрунту вода пробивається чиста,
Бруду вона не несе, що залягає в землі^[5].

Мене облудні лаври вельми устрашають^[5].

Вак^[6]і гроші, всяк це знає, вдачу мудрих теж міняють^[5].

Хто похвал собі бажає, дорогим його вважають^[5].

Вчися лестити усюди, бо таких лиш люблять люди^[5].

Зміну ходи мимоволі викликає зміна долі^[5].

Славу не смій ти топтать: важко вернути назад^[5].

Мов легкий топиться лід, гине так слава людська^[5].

Слава безсмертна — це честь і честолюбності друг^[5].

Душі, серця, почуття світ спокутує, демон і тіло:
Перемагає ж тут підступ, багатство і блиск^[5].

Любить бідняк небеса і ненавидить почесті бідний,
Розкоші любить багатий і почестей прагне багато^[7].

Що ж від єхидни лютіше? Це тигр. А від тигра? Це демон.
Ну, а від демона хто? Жінка. Від жінки? Ніщо^[7].

Чим є життя? Воно праця й жадоба страшна і злочинна.
Чим є життя? Це поїздка крізь моря страшні небезпеки.
Чим є життя? Це заледво один день і бистра година.^[7]

Хоч нічого не вчинить заздрота чесноті,
Але славу вкладає в бруднім болоті^[7].

Меценатом ти не будеш, якщо любиш гроші^[7].

Багато смертних часто ненормальні, і чим важча хвороба божевілля володіє кожним, тим він розумнішим здається для інших^[7].

Чи ж знайдеш ти куточок землі, де б не проживали безголові^[7].

Очевидно, дуже мало людей керуються розумом — керманичем свого плавання^[7].

Сама природа так недоречно створила, що прекрасне й рідкісне трапляється нечасто і в малій кількості^[7].

Лиха в світі величезна кількість, без міри також поганих людей^[7].

Земля не удобрюється громами, а водою, не від блискавок родять поля, а завдяки дощам, не шумним градом насичуються і зволожуються лани, а легеньким дощем^[7].

З драми «Властолюбивий образ», 1737 р.

Живши без заплати, нелегко на шати^[8].

Хтось, бачу, тут надмірно себе вихваляє, А як прийде до діла, то кат його має^[8]!

Примітки

↑ ^а ^б Мудрість, 2019, с. 332
↑ ^а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж ^и ^к ^л ^м ^н Мудрість, 2019, с. 333
↑ ^а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж ^и ^к ^л ^м ^н ^п Мудрість, 2019, с. 334
↑ ^а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж ^и ^к ^л ^м Мудрість, 2019, с. 335
↑ ^а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж ^и ^к ^л ^м ^н ^п Мудрість, 2019, с. 336
↑ хВакх — інша назва Діоніс — грецький бог рослинності, виноробства, плодючості.
↑ ^а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж ^и ^к ^л ^м Мудрість, 2019, с. 337
↑ ^а ^б Мудрість, 2019, с. 338

Джерела

Українська афористика Х-ХХ ст. Під загальною редакцією Івана Драча та Володимира Черняка. — К., Видавничий центр «Просвіта», 2001
Мудрість передвічна. Афоризми давніх українських мислителів ХІ - поч. ХІХ ст. Упоряд. Валерій Шевчук. — Київ: Кліо, 2019. — 440 с. — ISBN 978-617-7023-96-7

Поділіться цитатами з вашими друзями:

[Мудрість—2019——332-1] а ^б Мудрість, 2019, с. 332

[Мудрість—2019——333-2] а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж ^и ^к ^л ^м ^н Мудрість, 2019, с. 333

[Мудрість—2019——334-3] а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж ^и ^к ^л ^м ^н ^п Мудрість, 2019, с. 334

[Мудрість—2019——335-4] а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж ^и ^к ^л ^м Мудрість, 2019, с. 335

[Мудрість—2019——336-5] а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж ^и ^к ^л ^м ^н ^п Мудрість, 2019, с. 336

[6] хВакх — інша назва Діоніс — грецький бог рослинності, виноробства, плодючості.

[Мудрість—2019——337-7] а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж ^и ^к ^л ^м Мудрість, 2019, с. 337

[Мудрість—2019——338-8] а ^б Мудрість, 2019, с. 338

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]

[8]

Довгалевський Митрофан
Стаття у Вікіпедії