Франсуаза Саган
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
| Франсуаза Саган | |
 Стаття у Вікіпедії
| |
 Медіафайли у Вікісховищі
|
Франсуа́за Сага́н (справжнє ім'я фр. Françoise Quoirez; 1935–2004) — французька письменниця, авторка повоєнної французької літератури.
Цитати[ред.]
- Кудись зникла романтика… в наші роки ми вже не здатні на вчинки[1].
— «Чи любите ви Брамса?» - Парадокс: у тверезому стані брешеш, і люди вірять! Варто напитися до стану, коли правда лізе з тебе хмільним потоком — і все, ніхто не сприймає слова всерйоз[1].
— «Здрастуй, смуток!» - Варто тільки почати боротися з чужими вадами, і ти вже не можеш звикнути до недоліків інших людей[1].
— «Здрастуй, смуток!» - Не можна повністю розкриватися перед іншими[1].
— «Чи любите ви Брамса?» - Ніколи не можна сказати точно — ми втілюємо в книги мудрість життя або малюємо життя, виходячи з книг[1].
- Відчуваєш себе у своїй тарілці тільки до тих пір, поки хтось оберігає цю саму тарілку[1].
— «Ангел-охоронець» - Варто впустити в себе жалість, як це приємне почуття вже не відпустить тебе з чарівного полону[1].
— «Здрастуй, смуток!» - Розумні чоловіки вважають, що вони знають жінок. Закохані намагаються дізнатися їх насправді[1].
- Любов перетворює жінок, робить їх красивими. Але жінка повинна бути гарною, щоб її полюбили[1].
- Люди настільки поглинені справами, дізнаються тисячі речей, не залишаючи часу лише на одне — на пізнання самого себе[1].
Примітки[ред.]
