Перейти до вмісту

Достоєвський Федір Михайлович

Матеріал з Вікіцитат
(Перенаправлено з Федір Достоєвський)
Достоєвський Федір Михайлович
Стаття у Вікіпедії
Роботи у Вікіджерелах
Медіафайли у Вікісховищі

Федір Михайлович Достоєвський (рос. Фёдор Михайлович Достоевский; 1821–1881) — російський письменник. Автор романів «Ідіот», «Злочин і кара», «Принижені та зневажені», «Брати Карамазови» та інших.

Цитати[ред.]

  • Той, хто бажає побачити живого Бога, хай шукає його не на пустому небосхилі власного розуму, а в людській любові.
  • Кожна людина відповідальна перед усіма людьми за всіх людей і за все.
  • Милосердя є найвища форма людського існування.
  • Головне в людині — це не розум, а те, що ним керує: характер, серце, добрі почуття, передові ідеї.
  • Делікатність і гідність випливають з глибини серця[1].
  • Найсерйозніші негаразди сучасної людини виникають з того, що вона втратила відчуття осмисленої співпраці з Богом в Його намірах стосовно людства.
  • Не можна любити те, чого не знаєш!
  • Людина — увесь світ, була б тільки головна спонука в ній благородна.
  • Хто легко втрачає повагу до інших, той передовсім не поважає себе.
  • Я не можу уявити ситуацію, щоб коли-небудь не було чого робити.
  • Веселість людини — це видатна риса людини.
  • Поганий знак, коли перестають розуміти іронію, алегорію, жарт.
  • Гумор є дотепність глибокого почуття.
  • Любов настільки всесильна, що перероджує й нас самих.
  • Учіться і читайте. Читайте книги серйозні. Життя зробить решту.
  • Нема щастя в бездіяльності.
  • Краса врятує світ.[2]
  • Я склав у собі символ віри, в якому все для мене зрозуміло і свято. Цей символ дуже простий, ось він: вірити, що нема нічого прекраснішого, глибшого, симпатичнішого, розумнішого, мужнішого та довершенішого від Христа, і не тільки нема, а й ревно кажу собі, що й не може бути. Навіть більше, якщо б хтось довів мені, що Христос поза істиною, і справді було б, що істина поза Христом, то мені би краще хотілося залишатися з Христом, ніж з істиною. [3]
  • Що розуму уявляється ганьбою, то серцю суцільно красою.
  • Без великодушних ідей людство жити не може.
  • Я перед ним провинився, отже, я повинен йому помститися.
  • Твориться суспільство моральними началами.
  • Талантові треба співчуття, йому потрібно, щоб його розуміли.
  • Мірило народу не те, який він є, а те, що вважає прекрасним і істинним, за чим тужить.
  • Нічому не дивуватися є, зрозуміло, ознака дурості, а не розуму.
  • Основна ідея завжди повинна бути недосяжно вище, ніж можливість її виконання.
  • Найсерйозніші проблеми сучасної людини відбуваються від того, що вона втратила відчуття осмисленої співпраці з Богом у Його наміри щодо людства.
  • Недостатньо визначати моральність вірністю своїм переконанням. Треба ще безперервно збуджувати в собі питання: чи вірні мої переконання?
  • Безглуздості дуже потрібні на землі. На безглуздях світ стоїть, і без них, може бути, в ньому зовсім нічого б не сталося.
  • Щастя не в щасті, а лише в його досягненні.
  • Співчуття є найголовніший і, може, єдиний закон буття всього людства.
  • Істина без любові – брехня.
  • Душа зцілюється поруч з дітьми.
  • Друже мій, згадай, що мовчати добре, безпечно і красиво.
  • Розум – негідник, виправдає що завгодно.
  • Я хочу хоч з однією людиною про все говорити, як з собою.
  • Любити людину – означає бачити її такою, якої її задумав Бог.
  • В тому-то й ознака справжнього мистецтва, що воно завжди сучасне, нагально-корисне.
  • В істинно люблячому серці або ревнощі вбивають любов, або любов вбиває ревнощі.
  • Чим більше ми будемо національні, тим більше ми будемо європейцями.
  • Треба любити життя більше, ніж сенс життя.
  • Стражданням своїм російський народ ніби насолоджується[3].

«Бесы» (1871)[ред.]

  •  

Вам, поза всяким сумнівом, відомо… що таке означає новий російський адміністратор, тобто новоспечений, новопоставлений… Але навряд чи могли ви дізнатися практично, що таке значить адміністративний захват і яка саме ця штука?
— Адміністративний захват? Не знаю, що таке.
— …поставте якогось останнього нікчему для продажу якихось поганих квитків на залізницю, і цей нікчема негайно ж уважатиме за можливе дивитися на вас Юпітером, коли ви підете взяти квиток: «Дай-но, мовляв я покажу над тобою мою владу…». І це в них до адміністративного захвату доходить.

 

Вам, без всякого сомнения, известно… что такое значит русский администратор внове, то есть нововыпеченный, новопоставленный… Но вряд ли могли вы узнать практически, что такое значит административный восторг и какая именно эта штука?
— Административный восторг? Не знаю, что такое.
— …поставьте какую-нибудь самую последнюю ничтожность у продажи каких-нибудь дрянных билетов на железную дорогу, и эта ничтожность тотчас же сочтет себя вправе смотреть на вас Юпитером, когда вы пойдете взять билет: «Дай-ка, дескать я покажу над тобой мою власть…». И это в них до административного восторга доходит.[4]

  — книга I, частина 2, розд. 4

Політичні цитати[ред.]

  •  

Серб, малорос тощо, який співчуває рідній мові, рідній літературі рішучо шкідливий член суспільства. Він гальмує справу загальної освіти, загальної великоруської літератури, в котрій ввесь порятунок, уся надія. Він [малорос] гальмує, поступ цивілізації, створеної самим великоруським народом, що створив найбільшу державу. Тільки великорос великодушно й чесно дивиться на всі національності, без усякої злоби і упередження, тим часом як малорос, наприклад, вічно тримає камінь за пазухою і не може ставитись до великороса інакше як з ворожістю

 

Серб, малоросс и т. д., сочувствующий родному языку, родной литературе, положительно зловредный член общества, он тормозит работу всеобщего просвещения, всеобщей великорусской литературы, в которых все спасение, вся надежда. Он тормозит ход цивилизации, созданной одним великорусским народом, сумевшим создать величайшее из государств. Один великоросс великодушно и честно смотрит на все национальности, без всякой злобы и преднамеренности, тогда как малоросс, например, вечно держит камень за пазухой и не может отнестись к великороссу иначе, как с враждой.[5]

  • Золотий Ріг і Константинополь — все це буде наше…[6]
  •  

Я багато в чому переконань суто слов'янофільських, хоча, можливо, й не цілком слов'янофіл.

 

Я во многом убеждений чисто славянофильских, хотя, может быть, и не вполне славянофил[7]

  •  

Й нарешті, для третіх слов'янофільство, крім цього об'єднання слов'ян під керівництвом Росії, означає й полягає в духовному союзі усіх віруючих у те, що велика наша Росія, на чолі об'єднаних слов'ян, скаже всьому світу, всьому європейському людству та цивілізації його своє нове, здорове й ще нечуване світом слово. Слово це буде сказане на благо й воїстину вже в поєднання всього людства новим, братнім, всесвітнім союзом, початки якого лежать у генії слов'ян, а переважно в духові великого народу російського, що так довго страждав, що так багато століть був приречений на мовчання, але такого, що завжди містив у собі великі сили для майбутнього роз'яснення та вирішення багатьох гірких й фатальних непорозумінь західноєвропейської цивілізації. Ось до цієї частини переконаних та віруючих належу й я.

 

И наконец, для третьих славянофильство, кроме этого объединения славян под началом России, означает и заключает в себе духовный союз всех верующих в то, что великая наша Россия, во главе объединенных славян, скажет всему миру, всему европейскому человечеству и цивилизации его своё новое, здоровое и ещё неслыханное миром слово. Слово это будет сказано во благо и воистину уже в соединение всего человечества новым, братским, всемирным союзом, начала которого лежат в гении славян, а преимущественно в духе великого народа русского, столь долго страдавшего, столь много веков обреченного на молчание, но всегда заключавшего в себе великие силы для будущего разъяснения и разрешения многих горьких и самых роковых недоразумений западноевропейской цивилизации. Вот к этому-то отделу убежденных и верующих принадлежу и я.[7]

Про Достоєвського[ред.]

  •  

Достоєвський — глибоко християнський письменник, я не знаю більш християнського письменника. І суперечки про християнство Достоєвського зазвичай проходять на поверхні, а не в глибині.

 

Достоевский — глубоко христианский писатель. Я не знаю более христианского писателя. И споры о христианстве Достоевского обычно ведутся на поверхности, а не в глубине. [1]

  Микола Бердяєв, «О миросозерцании Достоевского»
  •  

Він думав або хотів думати, що його релігія — православ'я. Та істинна релігія його — якщо не у свідомості, то в найглибших підсвідомих переживаннях — зовсім не православ'я, не історичне християнство, ні навіть християнство, взагалі, а те, що за християнством, за Новим Завітом — Апокаліпсис, Третій Завіт, откровення Третьої Іпостасі Божої — релігія Св. Духа.

 

Он думал или хотел думать, что его религия – православие. Но истинная религия его – если не в сознании, то в глубочайших подсознательных переживаниях – вовсе не православие, не историческое христианство, ни даже христианство вообще, а то, что за христианством, за Новым Заветом – Апокалипсис, Третий Завет, откровение Третьей Ипостаси Божеской – религия Св. Духа. [2]

  — Дмитро Мережковський, «Пророк русской революции»

Примітки[ред.]

  1. 365 думок на добрий день / уклад.: А. Щепанська, Д. Лука SSP, Л. Кіндратович. — Львів: Видавництво Святого Павла, 2018; Видавництво "Свічадо", ISBN 978-966-938-245-0
  2. Красота спасет мир // Серов В. Энциклопедический словарь крылатых слов и выражений
  3. https://znaj.ua/history/svit-vryatuye-krasa-genialni-cytaty-dostoyevskogo-yaki-zmushuyut-zadumatysya
  4. Ашукин Н. С., Ашукина М. Г. Крылатые слова. — Москва: 1955. — С. 16.
  5. Достоєвський, Шевченко, Україна - газета «Свобода», ч. №207 рік LXXVII. 12-го листопада 1970
  6. ЕЩЕ РАЗ О ТОМ, ЧТО КОНСТАНТИНОПОЛЬ, РАНО ЛИ, ПОЗДНО ЛИ, А ДОЛЖЕН БЫТЬ НАШ // Ф. М. Достоевский Собр. соч. в 15 тт. Т. 14. Процитовано 28 червня 2017.
  7. а б Достоевский Ф. М. «Дневник писателя». 1877 год. Июль-август. Гл. 2. Признания славянофила

Джерела[ред.]

  • Большая книга афоризмов / сост. А. П. Кондрашов, И. И. Комарова. — Москва: РИПОЛ классик, 2008. — С. 896-898.