Перейти до вмісту

Нассім Ніколас Талеб

Матеріал з Вікіцитат
Нассім Ніколас Талеб
Стаття у Вікіпедії
Медіафайли у Вікісховищі

Нассім Ніколас Талеб (араб. نسيم نيقولا نجيب طالب‎, варіанти імені Нессім або Ніссім, друге ім'я часто читається як Ніколя) — американський есеїст, математик, трейдер ліванського походження, який в своїх працях розглядає проблеми випадковості та імовірності

Цитати

[ред.]
  • Тут я не погоджуюсь із послідовниками Маркса й Адама Сміта: вільний ринок працює тому, що дає змогу спіймати удачу через спроби й помилки, а не отримати її у винагороду за вміння й навички.
(с. 12–13)
  • Хочете зрозуміти темперамент, моральні принципи й манери свого друга — подивіться, як він тримає удар випробувань, бо в теплиці повсякденності нічого не побачиш. Ви зможете оцінити небезпечність злочинця, спостерігаючи його поведінку протягом звичайного дня? Що таке здоров’я, не збагнути без хвороб і епідемій. Нормальність дуже часто неважлива.
(с. 15)
  • Дивуєшся, настільки швидко й ефективно можна створити національність за допомогою прапора, кількох промов і національного гімну. Я й досі уникаю означення «ліванець» і віддаю перевагу ширшому «левантієць».
(с. 26)
  • Історія — непрозора. Ми бачимо лише результат, але не причинно-наслідковий сценарій подій, не їхній генератор. [...] Те, що я називаю генератором історичних подій, відрізняється від самих подій. Так думки богів неможливо збагнути з їхніх вчинків, бо незнані шляхи господні.
(с. 29)
  • Категоризація допомагає людям, але коли в категоріях починають бачити скрижалі завіту, а не умовності — чекай біди.
(с. 34)
  • Уявімо, що досвід індички має не те, що нульову, а від’ємну цінність. Вона робила висновки зі спостережень так само, як нам усім радять (саме це, зрештою, вважається науковим методом). Що більше випадків годування, то більша впевненість індички й відчуття безпеки, хоч чорний день невпинно наближався. Уявіть лише: найбезпечніше вона почувалася у день найбільшого ризику!
(с. 57)
  • Але факт залишається фактом: ви можете судити про те, що неправильне, але не про те, що правильне.
(с. 72)
  • Але ж ми часто використовуємо знання з терапевтичною метою.
(с. 82)
  • По-моєму, казино — єдиний приклад, де ймовірності відомі, надаються до обчислень і мають гаусіанський характер.
(с. 130)
  • Почитайте філософів-класиків, які сказали про випадок щось практичне, наприклад, Цицерона, і побачите зовсім іншу картину: поняття ймовірності в них туманне, як і має бути, бо туманність і є сутністю невизначеності. Імовірність у них — це вільне мистецтво, дитя скептицизму, а не так, як у клерків з калькуляторами, — спосіб задовольнити пристрасть до складних розрахунків і здобути щось визначене.
(с. 131–132)
  • Немає великої різниці між угадуванням невипадкової, але невідомої або відомої дуже приблизно величини [...] і прогнозуванням випадкової величини [...]. У якомусь сенсі вгадування (невідомого нам, але відомого комусь іншому) і прогнозування (чогось у майбутньому) — одне й те саме.
(с. 145)
  • Сумарна похибка залежить здебільшого від великих несподіванок, великих можливостей. Фінансові й політичні аналітики не лише не помічають їх, а й соромляться сказати своїм клієнтам щось незвичне — а виявляється, що події майже завжди несподівані.
(с. 151)
  • Бюрократи складають прогнози для зняття напруги в суспільстві, а не задля ухвалення адекватних політичних рішень.
(с. 162)
  • Ви дивитеся на минуле й виводите з нього правила для майбутнього. Так от, прогноз, збудований на основі минулого, може відкинути ще більші сюрпризи — річ у тім, що на одних і тих самих даних можна сформулювати прямо протилежні теорії! Якщо ви доживете до завтра, то це означатиме, що ваші шанси на безсмертя виросли (варіант а), або ви наблизилися до смерті (варіант б).
(с. 182)
  • На жаль, визнаючи, що можеш помилятися, великого авторитету не здобудеш. Люди хочуть, щоб їх засліпили знанням, — природа велить іти за вожаком, здатним згуртувати людей, бо гуртом краще, ніж поодинці. Іти гуртом неправильним шляхом вигідніше, ніж іти наодинці правильним. Нам дісталися гени тих, хто йшов за впевненими ідіотами, а не за обережними геніями. Чим не соціальна патологія: у психопатів завжди безліч послідовників.
(с. 188)
  • У теорії випадковість — це неодмінна властивість події, але на практиці випадковість — це неповна інформація.
(с. 193)
  • Прогнози оцінюйте не за правдоподібністю, а за потенційною шкодою.
(с. 197)
  • Багато працюйте, але уникайте рутини й полюйте за щасливими можливостями. У цьому перевага великого міста — там більше шансів зустріти щасливий випадок.
(с. 202)
  • Глобалізацію супроводжує ризик появи катастрофічних Чорних лебедів. Досі нам ніколи не загрожував глобальний крах. Фінансові інститути об’єднуються в невелику кількість гігантських банків. Майже всі банки пов’язані між собою. Фінансова екологія в жахливому стані — результат кровозмішення гігантських забюрократизованих банків, які оперують ризиками за Гаусом: завалиться один, потягне за собою всі. Збільшення концентрації в банківській сфері ніби зменшує ймовірність кризи, але коли вона прийде, то вже всерйоз. Від різноманітних маленьких банків з різною кредитною політикою ми перейшли до гомогенної мережі однакових компаній. Так, кризи трапляться рідше, але коли трапляються... Уявити страшно.
(с. 216–217)


  • Я хочу щасливо жити у світі, якого не розумію.
(с. 11)
  • Деяким речам шок іде на користь; вони розквітають і розвиваються, стикнувшись із коливаннями, випадковістю, безладом, стресом, любовними пригодами, ризиками, невизначеністю. Це поширене явище, але в нашій мові немає антоніма до слова «крихкий». Назвімо це «антикрихкістю». Антикрихкість — не те саме, що гнучкість чи міцність. Гнучке витримує удар і лишається таким самим; антикрихкому ж удар іде на користь, воно стає кращим.
(с. 9)
  • Ми дійшли туди, де стоїмо зараз, не завдяки «гнучкості».
(с. 15)
  • Пізнати простоту зовсім не просто.
(с. 16)
  • Модерні часи зробили етику юридичним жаргоном.
(с. 19)
  • Якщо ви бачите шахрайство і не кажете про шахрайство, ви теж — шахрай.
(с. 20)
  • Ввічливе ставлення до нахаби нічим не краще, ніж нахабне ставлення до ввічливої людини; так само й поблажливість до падлюки її заохочує.
(с. 20)
  • Іти на компроміс означає потурати. Єдина сучасна максима, якої я тримаюся, належить Джорджу Сантаяні: «Людина морально вільна лише, якщо... вона оцінює світ та інших людей з безкомпромісною щирістю». Це не просто мета, а й обов’язок.
(с. 20)
  • Крихке любить спокій, антикрихке в умовах хаосу розвивається, а міцному все байдуже.
(с. 24)
  • Для половини життя — найцікавішої половини — у нас немає назви.
(с. 35)
  • Природа [...] завжди готується до того, чого ніколи не бувало, виходячи з того, що буде ще гірше.
(с. 46)
  • Люди готуються до минулої війни, природа — до майбутньої.
(с. 46)
  • Інформація — антикрихка. Заборона працює на поширення інформації краще, ніж реклама. Намагаючись захистити свою репутацію, чимало людей їй тільки нашкодили.
(с. 49)
  • На процес старіння сильно впливає хибне розуміння ефекту комфорту — хвороби нашої цивілізації.
(с. 54)
  • Усе ж найкращий спосіб вивчити мову — посидіти трохи в іноземній в’язниці.
(с. 60)
  • Якби я міг похвилинно передбачити свій день, то почувався би трохи мертвим.
(с. 61)
  • Більша частина сучасного життя — це хронічний стрес, якого можна уникнути.
(с. 61)
  • Часто чужа помилка допомагає нам, але, на жаль, не тим, хто її зробив. <...> Для антикрихкого шкода від помилок має бути меншою, ніж користь.
(с. 68)
  • Той, хто ніколи не згрішив, менш надійний за того, хто згрішив один раз.
(с. 70)
  • Антикрихкість на вищому рівні потребує крихкості — і жертв — на нижчому.
(с. 70)
  • Болісно усвідомлювати, що рушій удосконалення — безжальність.
(с. 71)
  • Як не буває невдах на війні, ні живих, ні полеглих (хіба що боягузи й дезертири), не має бути невдах-підприємців чи невдах-науковців.
(с. 74)
  • Ось головна ілюзія на світі: ми вважаємо, що випадковість — це щось ризиковане й погане, а позбутись випадковості можна, позбувшись випадковості.
(с. 80)
  • Невелика доля хаосу стабілізовує систему.
(с. 96)
  • Коли яка-небудь система зависає у глухому куті, розблокувати і звільнити її може тільки випадковість і ніщо крім випадковості.
(с. 97)
  • Випадковість добре працює, коли треба щось знайти, іноді краще, ніж людина.
(с. 97)
  • Епоха модерності збільшила розрив між відчуваним і важливим.
(с. 103)
  • Мати теорію — річ дуже небезпечна.
(с. 109)
  • Мало хто розуміє, що прокрастинація — це наш природний захист: хай речі ідуть своїм рядом і практикуються в антикрихкості.
(с. 114)
  • Щоденні новини й цукор однаково шкодять організму.
(с. 118–119)
  • Невимірюване і непередбачуване залишиться невимірюваним і непередбачуваним незалежно від того, скільки докторів з індійськими і російськими прізвищами ви візьмете на роботу і скільки мейлів з погрозами я отримаю.
(с. 127)
  • Шляхетність людини визначають ризики, на які вона йде, боронячи свої переконання, іншими словами — потенційні збитки.
(с. 136)
  • Сучасного мудреця-стоїка я уявляю так: це людина, яка перетворює страх на обережність, біль на інформацію, помилку на досвід, бажання на дії.
(с. 143)
  • Наш найбільший актив — це, напевно, те, чому ми найменше довіряємо: антикрихкість вбудована в певні системи оперування ризиками.
(с. 157)
  • Найгірший побічний ефектом багатства — це соціальні зв’язки, що їх мусять підтримувати його жертви, власники палаццо зазвичай спілкуються з власниками інших палаццо.
(с. 158–159)
  • По-моєму, головна перевага багатих (крім незалежності) — це можливість зневажати багатих (вони у великій концентрації водяться на гламурних лижних курортах), не вдаючись до психологічної терапії «кислим виноградом». Ще солодше, коли ці пердуни і не здогадуються, що ти багатший, за них.
(с. 160)
  • Опціони ховаються там, де ми найменше сподіваємося їх знайти.
(с. 167)


Джерела

[ред.]
  • Талеб, Насім Ніколас. Антикрихкість. Про (не)вразливе у реальному житті / Пер. англ. Микола Климчук. Вид. 2-е. — Київ: Наш формат, 2019. — 399 с.
  • Талеб, Насім Ніколас. Чорний лебідь. Про (не)ймовірне у реальному житті / Пер. англ. Микола Климчук. — Київ: Наш формат, 2017. — 392 с.