Липинський В'ячеслав Казимирович
Липинський В'ячеслав | |
![]() | |
![]() | |
![]() | |
![]() |
В'ячесла́в (Ва́цлав) Казими́рович Липи́нський (1882–1931) — український політичний діяч, історик, історіософ, соціолог, публіцист, теоретик українського консерватизму.
Цитати[ред.]
Вічна трагедія українська: тупий егоїстичний анархізм нездатної до самоорганізації старшини і зрадливість «черні» та їх безглузда боротьба поміж собою — убила найбільшого державного мужа, якого коли небудь мала Україна[1]. |
- Але ж нація — нація, а не партія.
- («Листи до братів хліборобів»)
- Без власної держави нема й не може бути нації української.
- («Листи до братів хліборобів»)
- Богдан (Хмельницький) був єдиний державний муж в нашій новітній історії, який зумів зорганізувати українську здержуючу і кермуючу консервативну силу і при помочі цієї сили опанувати розбурхану українську стихію.
- («Покликання варягів…»)
- Військово-хліборобський, козацько-шляхетський аристократичний клас, що відродився був і сформувався знов за Великого Гетьмана Богдана, — потім був демократією нашою вирізаний і винищений до коріння.
- («Листи до братів хліборобів»)
- Врешті, комунізм не є, як дехто думає, початком нової доби, а він є кінцем і смертю доби старої.
- («Покликання варягів…»)
- Динаміка — життя, рух — кожної живої нації полягає в обороні сильними консерватистами традиційної існуючої форми національної влади і в постійнім реформуванні цієї влади поступовцями.
- («Покликання варягів…»)
- Досліджувати Україну можна з точки погляду легенди або дійсності: так, як хочеться, щоб було, або так, як в дійсності єсть.
- («Листи до братів хліборобів»)
- Єсть історичною неправдою міф про те, що нас на Україні знищили москалі.
- («Листи до братів хліборобів»)
- Зрадництво стало найбільш характерним явищем нашої історії…
- («Покликання варягів…»)
- І тому українська демократія по знищенні власної аристократії ніколи нічого збудувати не могла.
- («Листи до братів хліборобів»)
- Навіть само поняття національної культури української — як чогось органічного, окремого, індивідуального — зовсім чуже більшовикам.
- («Покликання варягів…»)
- Нації творяться перемогами або нещастями, психологічно спільними для всіх членів одного національного колективу.
- («Листи до братів хліборобів»)
- Ніхто нам не збудує держави, коли ми самі її собі не збудуємо, і ніхто з нас не зробить нації, коли ми самі нацією не схочемо бути.[2]
- («Листи до братів хліборобів»)
- Одним з найбільше яскравих проявів сучасного бажання матеріально непродукуючої інтелігенції захопити в свої руки світську владу на цілім світі єсть так звана «найбільш послідовна демократія»: інтернаціональний революційний і політичний соціалізм.
- («Листи до братів хліборобів»)
- Побили себе ми самі.
- («Листи до братів хліборобів»)
Подавилася нами Польща, дасть Біг, не проковтне нас так легенько і Росія[3]. |
- Але ж нація — нація, а не партія.
- («Листи до братів хліборобів»)
- Смерть консерватизму означає скрізь і завжди смерть нації.
- («Покликання варягів…»)
- Тільки гетьманство може стати для нас органічною аркою сполучення між нашою прабабкою Русею і бабкою Малоросією, від якої родилась наша мати Україна.
- («Покликання варягів…»)
- Тільки коли існує об'єднуюча спільна ідея української національної незалежності, можемо говорити про існування української нації.
- («Листи до братів хліборобів»)
- Тільки такі зруйновані нації можуть воскресати, а не безсило в свому гробі борсатися, які духу свого, хоч би поза межами Батьківщини, поза своїм тілом, живим зуміли заховати.
- («Покликання варягів…»)
Внутрішня класова боротьба, що її українські большовики приносять у нашу націю з собою, для нас зовсім не страшна. Бо ми знаємо, що на боротьбі продукуючих класів (а не на демократичній бійці багатих з бідними) виросла вся людська цивілізація й культура, виросте на ній і культура нашої великої нації.[4] |
Во імя нації, під примусом громадської моралі і під фізичним примусом державного апарату, демократичний «невідомий солдат» складає свою голову за демократичного «невідомого капіталіста-спекулянта». Во імя нації, во імя збереженя громадської продукції і праці і при допомозі права та державного апарату, демократичний правитель-інтеліґент здержує своїх виборців од занадто сильного напору на багатих, а од багатих видерає якусь подачку для себе і для своїх виборців.[5] |
Націоналізм буває двоякий: державотворчий і державоруйнівний — такий, що сприяє державному життю нації, і такий, що це життя роз'їдає. Прикладом першого може бути націоналізм англійський; другого — націоналізм польський, український. |
Див. також[ред.]
Примітки[ред.]
- ↑ Україна на переломі 1657-1659. Замітки до історії українського державного будівництва в XVII–ім столітті, 1920
- ↑ Аксіоми для нащадків. Українські імена у світовій науці: Зб. нарисів / Упоряд. і передм. О. К. Романчука. – Л. : Львівська істор.-просвіт. організ. «Меморіал», 1992. – С. 3
- ↑ Липинський В. Суспільно-політичні твори (1908 – 1917) / Ред. Р. Пеленський, І. Гирич, О. Проценко. К.: Український письменник, 2015. Т. 1. 428 с.
- ↑ Листи до братів-хліборобів. — Wien : Buchdruckerei Carl Herrmann, 1926. — С. 51.
- ↑ Листи до братів-хліборобів. — Wien : Buchdruckerei Carl Herrmann, 1926. — С. 152.
- ↑ Лист до Богдана Шемета, 12.ХІІ.1925