Липинський В'ячеслав Казимирович

Липинський В'ячеслав

Стаття у Вікіпедії

Роботи у Вікіджерелах

Медіафайли у Вікісховищі

В'ячесла́в (Ва́цлав) Казими́рович Липи́нський (1882–1931) — український політичний діяч, історик, історіософ, соціолог, публіцист, теоретик українського консерватизму.

Цитати

Вічна трагедія українська: тупий егоїстичний анархізм нездатної до самоорганізації старшини і зрадливість «черні» та їх безглузда боротьба поміж собою — убила найбільшого державного мужа, якого коли небудь мала Україна.

• Але ж нація — нація, а не партія.

(«Листи до братів хліборобів»)

• Без власної держави нема й не може бути нації української.

(«Листи до братів хліборобів»)

• Богдан (Хмельницький) був єдиний державний муж в нашій новітній історії, який зумів зорганізувати українську здержуючу і кермуючу консервативну силу і при помочі цієї сили опанувати розбурхану українську стихію.

(«Покликання варягів…»)

• Військово-хліборобський, козацько-шляхетський аристократичний клас, що відродився був і сформувався знов за Великого Гетьмана Богдана, — потім був демократією нашою вирізаний і винищений до коріння.

(«Листи до братів хліборобів»)

• Врешті, комунізм не є, як дехто думає, початком нової доби, а він є кінцем і смертю доби старої.

(«Покликання варягів…»)

• Динаміка — життя, рух — кожної живої нації полягає в обороні сильними консерватистами традиційної існуючої форми національної влади і в постійнім реформуванні цієї влади поступовцями.

(«Покликання варягів…»)

• Досліджувати Україну можна з точки погляду легенди або дійсності: так, як хочеться, щоб було, або так, як в дійсності єсть.

(«Листи до братів хліборобів»)

• Єсть історичною неправдою міф про те, що нас на Україні знищили москалі.

(«Листи до братів хліборобів»)

• Зрадництво стало найбільш характерним явищем нашої історії…

(«Покликання варягів…»)

• І тому українська демократія по знищенні власної аристократії ніколи нічого збудувати не могла.

(«Листи до братів хліборобів»)

• Навіть само поняття національної культури української — як чогось органічного, окремого, індивідуального — зовсім чуже більшовикам.

(«Покликання варягів…»)

• Нації творяться перемогами або нещастями, психологічно спільними для всіх членів одного національного колективу.

(«Листи до братів хліборобів»)

• Ніхто нам не збудує держави, коли ми самі її собі не збудуємо, і ніхто з нас не зробить нації, коли ми самі нацією не схочемо бути.

(«Листи до братів хліборобів»)

• Одним з найбільше яскравих проявів сучасного бажання матеріально непродукуючої інтелігенції захопити в свої руки світську владу на цілім світі єсть так звана «найбільш послідовна демократія»: інтернаціональний революційний і політичний соціалізм.

(«Листи до братів хліборобів»)

• Побили себе ми самі.

(«Листи до братів хліборобів»)

Подавилася нами Польща, дасть Біг, не проковтне нас так легенько і Росія.

• Але ж нація — нація, а не партія.

(«Листи до братів хліборобів»)

• Смерть консерватизму означає скрізь і завжди смерть нації.

(«Покликання варягів…»)

• Тільки гетьманство може стати для нас органічною аркою сполучення між нашою прабабкою Русею і бабкою Малоросією, від якої родилась наша мати Україна.

(«Покликання варягів…»)

• Тільки коли існує об'єднуюча спільна ідея української національної незалежності, можемо говорити про існування української нації.

(«Листи до братів хліборобів»)

• Тільки такі зруйновані нації можуть воскресати, а не безсило в свому гробі борсатися, які духу свого, хоч би поза межами Батьківщини, поза своїм тілом, живим зуміли заховати.

(«Покликання варягів…»)

Внутрішня класова боротьба, що її українські большовики приносять у нашу націю з собою, для нас зовсім не страшна. Бо ми знаємо, що на боротьбі продукуючих класів (а не на демократичній бійці багатих з бідними) виросла вся людська цивілізація й культура, ви­росте на ній і культура нашої великої нації.

Інстинкт самозаховавчий — відповім я Вам, пани — проявляється двояко: одні живуть, оминаючи боротьбу, а другі власне боротьбою роблять собі місце в світі. І нема тут критерію "лучшого", бо це річ одідиченого типу, темпераменту. Так! — державництво українське це шлях для нас найнебезпечніщий: найбільшого опору і найтяжчої боротьби. Але й предки наші, що колись мечем пустелі українські від кочовників і українських руїнників одвоювали, теж не ходили найбезпечніщими шляхами.

Во імя нації, під примусом громадської моралі і під фізичним примусом державного апарату, демократичний «невідомий солдат» складає свою голову за демократичного «невідомого капіталіста-спекулянта». Во імя нації, во імя збереженя громадської продукції і праці і при допомозі права та державного апарату, демократичний правитель-інтеліґент здержує своїх виборців од занадто сильного напору на багатих, а од багатих видерає якусь подачку для себе і для своїх виборців.

Націоналізм буває двоякий: державотворчий і державоруйнівний — такий, що сприяє державному життю нації, і такий, що це життя роз'їдає. Прикладом першого може бути націоналізм англійський; другого — націоналізм польський, український. Перший є націоналізм територіальний, другий — націоналізм екстериторіальний і віросповідний. Перший називається патріотизмом, другий — шовінізмом. Коли Ви хочете, щоб була Українська Держава — Ви мусите бути патріотами, а не шовіністами. Що це значить? Це значить, перш за все, що Ваш націоналізм мусить спиратися на любов до своїх земляків, а не ненависть до них, за те, що вони не українські націоналісти.

Див. також

• Володимир Винниченко
• Михайло Грушевський
• Симон Петлюра

Джерела

• Українська афористика Х-ХХ ст. Під загальною редакцією Івана Драча та Володимира Черняка. — К., Видавничий центр «Просвіта», 2001