Козаки

Матеріал з Вікіцитат
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вікіпедія
Дивіться у Вікіпедії:
Repin-Cossack of the Zaporozhian Sich.jpg

Козаки́ (давньорус. козакъ, пол. kozak, рос. казак) — вільні озброєні люди, представники військового стану, воїни-найманці. Члени самоврядних чоловічих військових громад, що з XV століття існували на теренах українського «Дикого поля», в районі середніх течій Дніпра та Дону, на межі християнського і мусульманського світів. Основним заняттям козаків була війна, захист українських земель від татар, участь у військових кампаніях сусідніх володарів та захист кордонів сусідніх держав.


  •  

…вони з роду нашого, браття наші і християни правовірні. Про них думають, нібито вони є простаками, котрі, знань і розуму не маючи, піддались намовам духівництва. Але ж бо ми ані од послуху належного їх не одводимо, ані ix бунтуємо, та й розуму в ділах і чинах їх не учимо. Самі вони природний розум і од бога даровану кмітливість мають. То ж і ревність та любов до віри, побожності та церкви з давніх давен між ними живуть і проквітають. До того ж те плем'я чесного народу руського, з насіння Яфетового, котре Чорним морем і по-суху Грецьке Царство воювало. З того бо те військо покоління, котре за Олега, монарха руського, в своїх моноксілах по морю і по землі плавало і Константинополь штурмувало. Се ж бо вони за Володимира Великого, святого монарха руського, Грецію, Македонію та Іллірик воювали. Се ж їхні предки разом із Володимиром хрестилися і віру християнську од Церкви Константинопольської приймали, і по день нинішній у тій вірі родяться, хрестяться і живуть. [1]

  — «Протестація» київського митрополита Йова Борецького та інших православних ієрархів від 28 квітня 1621
  •  

Чутка про чотири [козацькі] чайки на Чорному морі лякає турків більше, ніж чума в Мореї.[1]

  — вислів тих часів
  •  

Чи у них один Хмельницький? Тисячами їх рахувати б треба! Одного сьогодні стратять,— на його місце іншого, справнішого і розумнішого виберуть, і то такого, щоб їх справи пильнував![2]

  Микола Потоцький
  •  

Що досі з ними не прийшло до згоди, не козаки, а ми винні, бо дивилися на них згорда, не як на людей — не то що як на нерівних нам, але не вважаючи їх за людей! Та Бог показав, що це такі ж люди, як і інші, покарав нашу пиху, і тепер вони варті великої пошани — що так завзято стояли за свої вільності, що годилися радше погинути, ніж жити без свободи. Ми стали нижчими від них, бо вони билися за свободу, а ми за своє безсиле панування… Справді, треба їх визнати за націю, а не за партію; даймо вже їм спокій і ніяким штучним та неприродним способом не викликаймо інтриг і не розбиваймо їх. Нехай буде з ними така унія, як литовська; нехай один нарід над другим не має ніяких окремих прав, бо тільки законно унормованими відносинами держаться держави, а вивищення одного народу над другим приносить розлад[3]

  — Ян Лещинський, познанський воєвода
  •  

Упала гарна тогобічна козацька Україна, як той давній Вавілон, город великий,— через тодішню незгоду козаки всі пропали, самі себе завоювали.[4]про період Руїни

  Самійло Величко
  •  

Низове військо не на тому поклало свої основи, щоб мало шкодити християнам або своїй батьківщині, але на те звило там гніздо собі, щоб полем і морем воювати бусурменів і руйнувати їх поганські оселі.[5]

  Іван Мазепа
  •  

Вони воліли невигоди важких походів, аніж спокійне життя рабів. З їх історії довідуємося, як батьки передавали своїм синам горде почування незалежності, як найдорожчу спадщину, при чому гасло «смерть або воля» було їх одиноким заповітом, що переходив від батька до сина, разом з прадідівською зброєю.[6]

  — Жан-Бенуа Шерер (Йоган Бенедикт), німецький і французький історик, географ
  •  

Грубе моє слово було, бо я козак, а правда, як сіль солона. — роман «Вир»

  — Григорій Тютюнник
  •  

Вся історія Росії зроблена козаками. Недаром нас звуть європейці козаками. Народ козаками бажає бути. — http://www.cossack.su/article/read/lev_tolstoj_i_kazaki.html

 

Вся история России сделана казаками. Недаром нас зовут европейцы казаками. Народ казаками желает быть.

  — Лев Миколайович Толстой


  •  

Лицарства простолюдного все панство, всі королі, царі й князі бояться. Не тим єсьмо потужні, щоб ховали срібло та золото в своїй скарбниці, а тим, що тисячі і тьми козацтва одною волею і духом дишуть. — «Байда, князь Вишневецький»

  — Пантелеймон Куліш

Примітки[ред.]

  1. Крип'якевич, с. 166
  2. Крип'якевич, с. 186
  3. Крип'якевич, с. 191
  4. Крип'якевич, с. 203
  5. Крип'якевич, с. 214
  6. Крип'якевич, с. 251

Джерела[ред.]