Козаки

Козаки́ (давньорус. козакъ, пол. kozak, рос. казак) — вільні озброєні люди, представники військового стану, воїни-найманці. Члени самоврядних чоловічих військових громад, що з XV століття існували на теренах українського «Дикого поля», в районі середніх течій Дніпра та Дону, на межі християнського і мусульманського світів. Основним заняттям козаків була війна, захист українських земель від татар, участь у військових кампаніях сусідніх володарів та захист кордонів сусідніх держав.

Цитати про козаків

	…вони з роду нашого, браття наші і християни правовірні. Про них думають, нібито вони є простаками, котрі, знань і розуму не маючи, піддались намовам духівництва. Але ж бо ми ані од послуху належного їх не одводимо, ані ix бунтуємо, та й розуму в ділах і чинах їх не учимо. Самі вони природний розум і од бога даровану кмітливість мають. То ж і ревність та любов до віри, побожності та церкви з давніх давен між ними живуть і проквітають. До того ж те плем'я чесного народу руського, з насіння Яфетового, котре Чорним морем і по-суху Грецьке Царство воювало. З того бо те військо покоління, котре за Олега, монарха руського, в своїх моноксілах по морю і по землі плавало і Константинополь штурмувало. Се ж бо вони за Володимира Великого, святого монарха руського, Грецію, Македонію та Іллірик воювали. Се ж їхні предки разом із Володимиром хрестилися і віру християнську од Церкви Константинопольської приймали, і по день нинішній у тій вірі родяться, хрестяться і живуть. [1]
	— «Протестація» київського митрополита Йова Борецького та інших православних ієрархів від 28 квітня 1621

	Грубе моє слово було, бо я козак, а правда, як сіль солона. — роман «Вир»
	— Григорій Тютюнник

	Історики порівнюють українське Дике поле з американським фронтиром. Згідно з відомою тезою Джексона Тернера, саме там, на фронтирі, формувався американський національний характер. Подібно й українська ідентичність зародилася на українському фронтирі, і її символом стали місцеві козаки. — Про причорноморські степи.
	— Ярослав Грицак

	Козак був універсальним вояком, ідеально пристосованим до воєнних дій на суходолі й на морі; не поділялося військо і за видами зброї. Характерною особливістю козацтва була його невибагливість і стійкість у боротьбі з природними негараздами, як-от під час лютих морозів у кількаденну Дрижипольську битву 1655 р. під Охматовом на Черкащині. У трактаті анонімного польського автора першої половини XVII ст. знаходимо важливі дані про речі, які насамперед козаки брали у похід. Не бракувало тут «куль залізних, пороху, возів окованих, колясок, вудил для коней, шор, або червоних чобіт, кирас, серм'яг, шапок, прапора або китайки для нього, барабанів, тулумбасів, коней та для артилерії, коней для піхоти і для підвозу драгунів, кульбак, пива, горілок, медів, сухарів, мідних казанів, сокир, заступів, борошна, масла, сідел.
	— о. Юрій Мицик, Сергій Плохій

	...козаки — це прихід нового стрижня. — «козаки <...> приходять на зміну залишкам князівської верстви; цей процес закінчується у XVII ст. — найбільшим представником князівської традиції був князь Костянтин Острозький», «некоронований король Русі»
	— Сергій Плохій

	Лицарства простолюдного все панство, всі королі, царі й князі бояться. Не тим єсьмо потужні, щоб ховали срібло та золото в своїй скарбниці, а тим, що тисячі і тьми козацтва одною волею і духом дишуть. — «Байда, князь Вишневецький»
	— Пантелеймон Куліш

	…монах подав руку воїну, а воїн — монахові. Якщо козаки дали Церкві захист та опору, то Церква дала козацтву відчуття національної місії.
	— Ярослав Грицак

	Низове військо не на тому поклало свої основи, щоб мало шкодити християнам або своїй батьківщині, але на те звило там гніздо собі, щоб полем і морем воювати бусурменів і руйнувати їх поганські оселі.
	— Іван Мазепа

	…російську історію можна написати без козацтва — натомість без козацтва українську історію не напишеш.
	— Ярослав Грицак

	«Стародавній хоробрий козацький народ, що раніше називався козарським», – йдеться у преамбулі до Конституції Пилипа Орлика. Таким чином українське козацтво вело свій родовід від давнього народу – хозарів.
	— Радіо Свобода

	Упала гарна тогобічна козацька Україна, як той давній Вавілон, город великий,— через тодішню незгоду козаки всі пропали, самі себе завоювали — про період Руїни
	— Самійло Величко

	Чутка про чотири [козацькі] чайки на Чорному морі лякає турків більше, ніж чума в Мореї.
	— вислів тих часів

Іноземці про козаків

	Вони воліли невигоди важких походів, аніж спокійне життя рабів. З їх історії довідуємося, як батьки передавали своїм синам горде почування незалежності, як найдорожчу спадщину, при чому гасло «смерть або воля» було їх одиноким заповітом, що переходив від батька до сина, разом з прадідівською зброєю.
	— Жан-Бенуа Шерер (Йоган Бенедикт), німецький і французький історик, географ

	Вся історія Росії зроблена козаками. Недаром нас звуть європейці козаками. Народ козаками бажає бути. — http://www.cossack.su/article/read/lev_tolstoj_i_kazaki.html
	Вся история России сделана казаками. Недаром нас зовут европейцы казаками. Народ казаками желает быть.
	— Лев Миколайович Толстой

	Іноземці захоплювались стійкістю й винятковою вправністю козаків у таборі. Французький історик і мемуарист XVII століття Боплан, згаданий вище, писав, що «сотня козаків під захистом табору не побоїться й тисячі поляків і кількох тисяч татар». П'єр Шевальє підкреслював: «Козацький табір, що складався з багатьох рядів возів… здатний у такій позиції витримати будь-яку атаку». Ворог намагався розірвати табір за всяку ціну. Але коли йому це не вдавалося, козаки возами обходили й оточували його, брали в кільце і розчавлювали.
	— о. Юрій Мицик, Сергій Плохій

	Чи у них один Хмельницький? Тисячами їх рахувати б треба! Одного сьогодні стратять,— на його місце іншого, справнішого і розумнішого виберуть, і то такого, щоб їх справи пильнував!
	— Микола Потоцький

	Що досі з ними не прийшло до згоди, не козаки, а ми винні, бо дивилися на них згорда, не як на людей — не то що як на нерівних нам, але не вважаючи їх за людей! Та Бог показав, що це такі ж люди, як і інші, покарав нашу пиху, і тепер вони варті великої пошани — що так завзято стояли за свої вільності, що годилися радше погинути, ніж жити без свободи. Ми стали нижчими від них, бо вони билися за свободу, а ми за своє безсиле панування… Справді, треба їх визнати за націю, а не за партію; даймо вже їм спокій і ніяким штучним та неприродним способом не викликаймо інтриг і не розбиваймо їх. Нехай буде з ними така унія, як литовська; нехай один нарід над другим не має ніяких окремих прав, бо тільки законно унормованими відносинами держаться держави, а вивищення одного народу над другим приносить розлад.
	— Ян Лещинський, познанський воєвода

Прислів'я

Де лоза — там і козак, а де байрак — там по сто і по двісті козаків.

Див. також

• Жінки козацької доби

Джерела

• Ярослав Грицак. Подолати минуле: глобальна історія України. — Київ: Портал, 2021. — 432 с. — ISBN 978-617-7925-09-4
• Крип'якевич І. П.. Історія України. — Львів: Світ, 1990. — 520 с. — ISBN 978-966-378-820-3
• о. Юрій Мицик, Сергій Плохій. Як козаки Україну боронили. Видання 2-ге. — Київ: Кліо, 2022. — 368 с. — ISBN 978-617-7755-66-0
• Magistra Vitae: Розмови про історію з Сергієм Плохієм. — Київ: ДУХ І ЛІТЕРА, 2020. — 368 с. — ISBN 978-966-378-820-3