Перейти до вмісту

Кармен Посадас

Матеріал з Вікіцитат
Кармен Посадас
Стаття у Вікіпедії
Медіафайли у Вікісховищі

Ка́рмен Поса́дас (ісп. Carmen de Posadas Mañé нар. 13 серпня 1953, Монтевідео) — уругвайська письменниця.

Цитати[ред.]

  •  

Багато з нас запитують себе, як це можливо, що люди піддаються таким неймовірним дурницям, які ми бачимо щодня: сповідують маячні конспірологічні теорії, роблять різні бздури, навіяні інтернетом: починаючи від селфі в жерлі вулкана і закінчуючи вірою в те, що земля є плоскою; а також видають і підтримують божевільні закони, які суперечать елементарному здоровому глузду… Пояснення є не одне, існує багато явищ, які сприяють тому, аби поміж нас загніздилося глупство (до того ж посилене тим множинним і спотворюючим дзеркалом, що ним є соціальні мережі)[1]. — Зі статті «El imperio de los tontos» (укр. Царство дурнів)//XL Semanals, 25.06.2022

  •  

Замолоду мене часто збивало з пантелику те, що дурні є абсолютно певні самих себе. Для хронічно невпевненої людини, якою є ваша покірна слуга, той, кому було все ясно, був синонімом лідера. І великою проблемою є те, що насправді так воно і є. Багато дурнів є природженими лідерами, досить лише кинути погляд на світ політики: індивіди з вражаючою самовпевненістю і таким самим нахабством виголошують несусвітні дурниці. А позаяк апломб дуже часто плутають з інтелектом, от і виходить, що за ними йде багато людей[1]. — Зі статті «El imperio de los tontos» (укр. Царство дурнів)//XL Semanals, 25.06.2022

  •  

Згідно з так званим «ефектом Флінна», середній коефіцієнт інтелекту нашого виду щороку зростає. Цей ефект, названий на честь вченого-політолога, який його підмітив, для своїх вимірювань послуговується тестами інтелектуальних здібностей, які проводять в усьому світі, починаючи з тридцятих років і до наших днів, і є адаптовані, що логічно, до різних культур, суспільно-політичних ситуацій, рівня освіти тощо[2]. — Зі статті «Un asunto no tan baladí» (укр. Не така вже й бздура)//XLSemanal, 19.08.2022

  •  

Цікаво, що останнім часом ефект Флінна засвідчує – коефіцієнт інтелекту, який із сімдесятих років незмінно зростав, починаючи з дев’яностих не лише застопорився (що природно, бо врешті-решт він не може вічно рости), а й пішов на спад. Причім передусім у розвинутих державах – натомість у країнах, що розвиваються, він продовжує зростати[2]. — Зі статті «Un asunto no tan baladí» (укр. Не така вже й бздура)//XLSemanal, 19.08.2022

  •  

У своїй книжці «Шляхи стратегії» професор Крістоф Клаве зазначає, що ця інверсія «ефекту Флінна», можливо, зумовлена тим, що в розвинутих суспільствах відбувається поступове і щораз помітніше збіднення мови, звуження лексичного поля. І йдеться не лише про скорочення кількості слів, які є у вжитку. Відбувається також оте спрощення мови, яке – через втрату відтінків і тонкощів, що їх дозволяє великий лексичний запас – сприяє суттєвому зменшенню можливостей викладати складні думки[2]. — Зі статті «Un asunto no tan baladí» (укр. Не така вже й бздура)//XLSemanal, 19.08.2022

  •  

Якщо раніше були потрібні два чи три речення, щоб описати, наприклад, захід сонця, то тепер достатньо сказати, що він «суперовий» чи «офігенний» – і готово. Це звуження нашого лексичного поля може видаватися бздурою, але як Орвелл у своєму романі «1984», так і Гакслі в «Прекрасному новому світі» вже давно застерігали нас щодо того, як диктатури використовують слова, граматичні часи й евфемізми, щоби формувати мислення[2]. — Зі статті «Un asunto no tan baladí» (укр. Не така вже й бздура)//XLSemanal, 19.08.2022

Примітки[ред.]