Енеїда (Котляревський)

Матеріал з Вікіцитат
Перейти до навігації Перейти до пошуку
«Золота пам'ятна монета Енеїда» введена до 200-річчя публікації поеми. 1998
«Енеїда» Івана Котляревського. Київ: Дніпро, 1968 рік. Художник Анатолій Базилевич
Марка України «Еней був парубок моторний…» Художник Анатолій Базилевич/2016
Марка України «Еней був парубок моторний…» Художник Анатолій Базилевич

«Енеї́да» — українська бурлескно-травестійна поема, написана письменником Іваном Котляревським, заснована на сюжеті однойменної класичної поеми римського поета Вергілія. Складається з шести частин, на відміну від дванадцяти частин Вергілія. Написана чотиристопним ямбом.

Цитати з твору «Енеїда» (90-ті рр. XVIII ст. - 30-ті рр. XIX ст.)[ред.]

  •  

Буває щастя скрізь поганцям,
А добрий мусить пропадать[1].

  •  

Та вже, що буде, те і буде,
А буде те, що Бог нам дасть[1].

  •  

Ти знаєш: дурень не бере.
У нас хоч трохи хто тямущий,
Уміє жить по правді сущій,
То той, хоть з батька, та здере[1].

  •  

Не так тепер і в пеклі стало,
Як в старину колись бувало[1].

  •  

Коли когось міх налякає,
То послі торба спать не дасть[1].

  •  

Війна в кривавих ризах тут,
Із нею рани, смерть, увіччя,
Безбожність і Безчоловіччя
Хвіст мантії її несуть[2].

  •  

Біда не на дерев'ях ходить
І хто ж її не скуштував.
Біда біду, говорять, родить,
Біда для нас — судьби устав[2].

  •  

Скажіть, тоді чи дуже спиться,
Як доля проти вас яриться
І як до нас фортуна зла[2]?

  •  

О сон! 3 тобою забуваєм
Все горе і свою напасть,
Чрез тебе сили набираєм,
Без тебе ж мусили б пропасть[2].

  •  

Де їсться смачно, там і п’ється[2].

  •  

І все то хитрость є жіноча:
Новинкою щоб підмануть.
Хоч гарна як, а все охоча
Іще гарнішою щоб буть[2].

  •  

А що ж, не так тепер буває
Проміж жінками і у нас?
Коли чого просити має,
То добрий одгадає час
І к чоловіку пригніздиться,
Прищулиться, приголубиться[2].

  •  

Ледащо син — то батьків гріх[2].

  •  

Тоді найбільш нам допікає,
Коли зла доля однімає,
Що нам всього миліше єсть —
За милу все терять готові,
Однак дорожче милой — честь[3]!

  •  

Коту гладкому не до мишки[3].

  •  

Правдиво воїн не дрімає,
Без просипу же і не п’є,
Мудрує, дума, розглядає —
Такий і ворогів поб’є[3].

  •  

Злость, кажуть, сатані сестриця,
Хоч, може, це і небилиця,
А я скажу, що, може, й так[3]!

  •  

На злеє всякий ма охоту[3].

  •  

В войні з врагами не плошай,
Хоч утіка, не все женися,
Хоч мов і трусить[4] — стережися,
Скиксуєш[5] раз — тоді прощай[3]!

  •  

Де общеє добро в упадку,
Забудь отця, забудь і матку,
Лети повинность ісправлять[3].

  •  

Любов к Отчизні де героїть,
Там сила вража не устоїть,
Там грудь сильніша од гармат,
Там рицар — всякий парубійко,
Козак там чортові не брат[3].

  •  

Но зло, назначене судьбою,
Слідитиме скрізь за тобою,
Не утечеш за сто морей[6].

  •  

Ісполин[7] єсть черв і прах[6].

  •  

Богині в гніві — так же баби
І так же на утори[8]слабі,
З досади часом і брехнуть
І як перекупки горланять,
Одна другу безчестять, ганять
І рід весь з потрухом кленуть[6].

  •  

Сказав: «О жизнь! Бурливе море,
Хто цілий на тобі оставсь![6]»

  •  

Не ворог, хто уже дубленний,
Не супостат, чий труп нікчемний
На полі без душі лежить[6].

  •  

Мужича правда єсть колюча,
А панська на всі боки гнуча[6].

  •  

Гай! Гай! Де діти єсть такії,
Щоб кудри батькові сідії
Найвище ставили всього[6]!

  •  

Нехай же ти личина люта,
Що нас впровадила в війну
І ганьбою до всіх надута
Походить більш на сатану[6].

  •  

Уже мені брехати стидно,
А потаїть — богам обидно.
Святая правда дорога[9]!

  •  

Тепер дівчат хоть гать багато,
Тепер на сей товар не осудно
І заміжню украсть не трудно,
А чи по норову найти[9]?

  •  

На хитрощі дівчата здатні,
Коли їх серце защемить,
І в ремеслі цім так понятні,
Сам біс їх не перемудрить[9].

  •  

Біда з злостивими бабами[9].

  •  

Я ставлю річ твою в дурницю:
Ти в руку не піймав синицю,
Не тéбе далебіг боюсь[9].

  •  

Без богів ж людська моч — пустяк.

  •  

Живе хто в світі необачно,
Тому нігде не буде смачно,
А більш, коли і совість жметь[9].

Цитати про «Енеїду»[ред.]

  •  

Все навчання в «старій» Могилянці було пов’язано з латиною. Грецька та латина були основами. «Енеїду» Вергілія знали всі.
І тому Котляревський писав для тих, хто знав Вергілія. Але ж Вергілій писав «Енеїду» у відповідь Гомеру. Тож виходить, що Котляревський дає відповідь і Вергілію, і Гомеру. І встає в тисячолітню традицію, яку в Україні також стирали: бо одночасно і знищували і модернізм, і забирали в українців античність[10].

  Діана Клочко

Примітки[ред.]

  1. а б в г д Мудрість, 2019, с. 405
  2. а б в г д е ж и Мудрість, 2019, с. 406
  3. а б в г д е ж и Мудрість, 2019, с. 407
  4. Трусить — боїться
  5. Скиксувати — проґавити
  6. а б в г д е ж и Мудрість, 2019, с. 408
  7. Ісполин — велетень
  8. Утори — неврівноважені, невитримані
  9. а б в г д е Мудрість, 2019, с. 409
  10. Українське мистецтво, таке цікаве й таке забуте — інтерв’ю з мистецтвознавицею Діаною Клочко

Джерела[ред.]

  • Мудрість передвічна. Афоризми давніх українських мислителів ХІ - поч. ХІХ ст. Упоряд. Валерій Шевчук. — Київ: Кліо, 2019. — 440 с. — ISBN 978-617-7023-96-7


Bookmark-new.svg