Енеїда (Котляревський)

«Золота пам'ятна монета Енеїда» введена до 200-річчя публікації поеми. 1998

«Енеїда» Івана Котляревського. Київ: Дніпро, 1968 рік. Художник Анатолій Базилевич

Марка України «Еней був парубок моторний…» Художник Анатолій Базилевич/2016

Марка України «Еней був парубок моторний…» Художник Анатолій Базилевич

«Енеї́да» — українська бурлескно-травестійна поема, написана письменником Іваном Котляревським, заснована на сюжеті однойменної класичної поеми римського поета Вергілія. Складається з шести частин, на відміну від дванадцяти частин Вергілія. Написана чотиристопним ямбом.

Цитати з твору «Енеїда» (90-ті рр. XVIII ст. - 30-ті рр. XIX ст.)

Буває щастя скрізь поганцям, А добрий мусить пропадать.

Та вже, що буде, те і буде, А буде те, що Бог нам дасть.

Ти знаєш: дурень не бере. У нас хоч трохи хто тямущий, Уміє жить по правді сущій, То той, хоть з батька, та здере.

Не так тепер і в пеклі стало, Як в старину колись бувало.

Коли когось міх налякає, То послі торба спать не дасть.

Війна в кривавих ризах тут, Із нею рани, смерть, увіччя, Безбожність і Безчоловіччя Хвіст мантії її несуть.

Біда не на дерев'ях ходить І хто ж її не скуштував. Біда біду, говорять, родить, Біда для нас — судьби устав.

Скажіть, тоді чи дуже спиться, Як доля проти вас яриться І як до нас фортуна зла?

О сон! 3 тобою забуваєм Все горе і свою напасть, Чрез тебе сили набираєм, Без тебе ж мусили б пропасть.

Де їсться смачно, там і п’ється.

І все то хитрость є жіноча: Новинкою щоб підмануть. Хоч гарна як, а все охоча Іще гарнішою щоб буть.

А що ж, не так тепер буває Проміж жінками і у нас? Коли чого просити має, То добрий одгадає час І к чоловіку пригніздиться, Прищулиться, приголубиться.

Ледащо син — то батьків гріх.

Тоді найбільш нам допікає, Коли зла доля однімає, Що нам всього миліше єсть — За милу все терять готові, Однак дорожче милой — честь!

Коту гладкому не до мишки.

Правдиво воїн не дрімає, Без просипу же і не п’є, Мудрує, дума, розглядає — Такий і ворогів поб’є.

Злость, кажуть, сатані сестриця, Хоч, може, це і небилиця, А я скажу, що, може, й так!

На злеє всякий ма охоту.

В войні з врагами не плошай, Хоч утіка, не все женися, Хоч мов і трусить — стережися, Скиксуєш раз — тоді прощай!

Де общеє добро в упадку, Забудь отця, забудь і матку, Лети повинность ісправлять.

Любов к Отчизні де героїть, Там сила вража не устоїть, Там грудь сильніша од гармат, Там рицар — всякий парубійко, Козак там чортові не брат.

Но зло, назначене судьбою, Слідитиме скрізь за тобою, Не утечеш за сто морей.

Ісполин єсть черв і прах.

Богині в гніві — так же баби І так же на уторислабі, З досади часом і брехнуть І як перекупки горланять, Одна другу безчестять, ганять І рід весь з потрухом кленуть.

Сказав: «О жизнь! Бурливе море, Хто цілий на тобі оставсь!»

Не ворог, хто уже дубленний, Не супостат, чий труп нікчемний На полі без душі лежить.

Мужича правда єсть колюча, А панська на всі боки гнуча.

Гай! Гай! Де діти єсть такії, Щоб кудри батькові сідії Найвище ставили всього!

Нехай же ти личина люта, Що нас впровадила в війну І ганьбою до всіх надута Походить більш на сатану.

Уже мені брехати стидно, А потаїть — богам обидно. Святая правда дорога!

Тепер дівчат хоть гать багато, Тепер на сей товар не осудно І заміжню украсть не трудно, А чи по норову найти?

На хитрощі дівчата здатні, Коли їх серце защемить, І в ремеслі цім так понятні, Сам біс їх не перемудрить.

Біда з злостивими бабами.

Я ставлю річ твою в дурницю: Ти в руку не піймав синицю, Не тéбе далебіг боюсь.

Без богів ж людська моч — пустяк.

Живе хто в світі необачно, Тому нігде не буде смачно, А більш, коли і совість жметь.

Цитати про «Енеїду»

	Все навчання в «старій» Могилянці було пов’язано з латиною. Грецька та латина були основами. «Енеїду» Вергілія знали всі. І тому Котляревський писав для тих, хто знав Вергілія. Але ж Вергілій писав «Енеїду» у відповідь Гомеру. Тож виходить, що Котляревський дає відповідь і Вергілію, і Гомеру. І встає в тисячолітню традицію, яку в Україні також стирали: бо одночасно і знищували і модернізм, і забирали в українців античність.
	— Діана Клочко

Джерела

• Мудрість передвічна. Афоризми давніх українських мислителів ХІ - поч. ХІХ ст. Упоряд. Валерій Шевчук. — Київ: Кліо, 2019. — 440 с. — ISBN 978-617-7023-96-7