Перейти до вмісту

Джудіт Валлерстайн

Матеріал з Вікіцитат
Джудіт Валлерстайн
Вікіпедія
Вікіпедія

Джудіт Валлерстайн (англ. Judith Wallerstein; 27 грудня 1921 р., США — 18 червня 2012 р., США) — психологиня і дослідниця, найбільш відома своїм 25-річним дослідження впливу розлучення на дітей.

Цитати

[ред.]
  •  

Сексуальний акт, поєднаний із коханням, вимагає довіри. Це ризикована справа стати настільки близьким з іншою людиною і фізично, і емоційно.[1]

  •  

Оскільки кохання містить у собі інтенсивну потребу та залежність, не існує кохання без ненависті. Не існує любові й без заздрості, оскільки любити когось означає хотіти бути як він.[2]

  •  

Через інтимні стосунки ми розширюємо наше бачення життя і зменшуємо нашу заклопотаність самим собою.[2]

  •  

Коли у сховищі пам'яті містяться яскраві спогади найкращих моментів стосунків, це підтримує надію. Коли пара, яка ніколи не ідеалізувала одне одного, стикається з розчаруванням, їм набагато важче пробачити одне одного. Вони з гіркотою приходять до висновку, що не так вже й багато було в їхньому минулому і, мабуть, мало що чекає на них у майбутньому.[3]

  •  

До невірності набагато частіше призводить потреба в симпатії та відновленні зруйнованої самооцінки, а не пошук сексуальної пригоди.[4]

  •  

Кожне розлучення — це смерть маленького суспільства.[5]

  •  

Кожні стосунки містять вирогідність, що прекрасний рятівник із мрії перетвориться на свою протилежність; янгол стане підступним демоном. Колись ідеалізований партнер може перетворитися на небезпечне, руйнівне зло.[5]

  •  

Шлюб — це спосіб передачі наших цінностей наступним поколінням. Зрештою, саме наші любовні зв'язки надають життю сенс.[6]

  •  

Люди у шлюбах, які вистояли і стали міцнішими після кризи, переживають так само багато тривоги і провини, як і інші. Вони переживають такий самий дистрес і гнів, але замість того, щоб шукати цапа-відбувайла, вони допомагають одне одному перенести новий тягар.[6]

  •  

Грайливе кепкування, легкий флірт і сміх, що привносять якийсь натяк ненадійності — не такий, щоб викликати тривогу, але достатній, щоб розігнати нудьгу, — важлива частина подружніх стосунків.[6]

  •  

У наші дні шлюб чоловіка і жінки — це їхній замок, приватне місце, де вони можуть сховатися від стресів публічного життя.[6]

  •  

Привітання, якими подружжя обмінюється наприкінці важкого дня, задають тон на весь залишок вечора.[7]

  •  

Дитяча любов до мами й тата дуже палка і може зробити небачене із самооцінкою батьків, але вона не може задовольнити потреб батьків в дорослому коханні та дружбі.[8]

Примітки

[ред.]

Джерела

[ред.]
  • Под знаком Ψ: Афоризмы известных психологов / К. В. Ягнюк. — Москва: Когито-Центр, 2016. — 143 с.