Гурницька Наталія Зенонівна

Гурницька Наталія Зенонівна

Стаття у Вікіпедії

Наталія Зенонівна Гурницька (нар. 7 вересня 1978, Львів) — українська письменниця.

Цитати

Шлюб – це навіки, і сепарація тут не завадить. Хіба смерть розлучить. Тільки не знати, чия то смерть буде та які від такого шлюбу виростуть діти. Навряд чи щасливі, бо нещасні мама і тато аж ніяк не роблять щасливими своїх дітей.

Життя взагалі дуже справедливе й одночасно жорстоке. Ти або приймаєш його правила і продовжуєш боротися та жити, або поволі скочуєшся з уторованого шляху на узбіччя та гинеш.

Людина взагалі не винна, що не виправдала наших сподівань. Це наші власні ілюзії та очікування були такі яскраві та завищені, що затьмарили тверезий погляд на цю людину.

Мабуть, ти й сама помічала, як багато жінок починають чудити, коли в них не все гаразд у житті. Нема кохання, жінка вдова, власний чоловік не любить, не поважає чи має іншу… Ну, або ж ще якісь неприємності в житті. А тут раптом саме тієї миті чоловіча увага. Декілька гарних слів, банальних компліментів, ілюзія того, що ти особлива — і все, жінка пропала. Досконала гра на потребі жінки бути коханою, на бажанні мати романтичні почуття, на прагненні любити, отримувати ніжність, увагу, турботу.

Людині взагалі властиво думати, що якби щось було інакше, то обов'язково краще, проте, найімовірніше, було б значно гірше.

Зрештою, щоб почуватися по-справжньому добре, людині й не треба чогось надзвичайного. Всі важливі складові життя вкрай прості та банальні. Здоров'я рідних, розуміння їхніх потреб і вчинків, підтримка у важку хвилину, поділена на всіх радість, вміння прощати і віддано любити, бажання бачити в людині насамперед хороше, відсутність заздрості, потреба дарувати людям добро, а ще віра в те, що все погане обов'язково минеться.

Щастя, як і горе, ніколи не триває вічно. Все колись минає.

Час лікує далеко не всі рани. Він лише притлумлює гостроту відчуттів, дає перевести подих, щоб жити далі, але, як задавнена хвороба, ніколи не відпускає повністю.

А коли з мужчини смієшся, то вже не любиш.

Для жінки одяг — це іноді щось на кшталт обладунку лицаря і впевненість у тому, що всі несподіванки вона зустріне цілком «озброєною».

Дуже часто, щоб зрозуміти, яким насправді є мужчина, треба просто подивитися на жінку, яка поряд з ним багато років. З досвіду знаю, що найяскравіше мужчину характеризує зовсім не його власна зовнішність, розум, поведінка чи всі прикмети багатства та успіху. Його суть дуже чітко показує те, з якою жінкою він живе поряд. Приховати чи зіграти можна що завгодно, але жінка так виразно характеризує життя мужчини та його самого, що навіть не треба вишукувати ще чогось.

Іноді потреба любити і бути коханою в жінці настільки сильна, що цілком затьмарює їй реальність та бажання правди.

Коли в жінки за плечима малі діти та інтереси родини, вона стає в рази мудрішою, передбачливішою і сильнішою. У цьому навіть геройства особливого нема. Лише банальна реальність виживання.

Лише людина, яка вміє гідно проживати дуже складні чи прикрі моменти, здатна пізнати справжню радість та насолоду.

Для чоловіків взагалі властиво не забивати собі голову пустими фантазіями на тему стосунків, не витрачати багато слів і відразу хотіти чогось конкретного.

Мужчина або зважується на щось виразне, або просто не морочить голову жінці.

Якщо людині справді чогось дуже треба і нема на кого перекласти роботу, то вона швидко перестає байдикувати чи вдавати нездатність виконувати цю роботу. Легко відкидає сумніви чи відмовки, закасує рукави і мовчки береться до справи.

Якщо ховатися від життя, то можна не відчути його смак, не побачити, яким яскравим та насиченим воно може бути, і назавжди залишитися в рутині сірих днів та буденних клопотів.

А коли чоловікові подобається жінка, він втрачає критичність мислення і деколи робить дивні пропозиції. Кумедно. Але таке жінки легко пробачають мужчині.

Яка різниця, де почуватися щасливою. Це мужчинам потрібно щось більше, аніж просто любов, а жінці зазвичай найкраще там, де її люблять та цінують по-справжньому. Особливо, якщо вона любить сама.

Доля іноді забирає в людини найдорожче саме тоді, коли дуже боїшся його втратити.

Ближче до землі та простого життя легше пережити нещастя і горе. Природа сама заліковує рани.

Напевно, у зрілому віці для кардинальних змін бракує якраз нерозсудливості, наївності і бажання ризикувати.

Все минає. Погане, на щастя, теж.

Відриватися від власного коріння — це велика помилка для людини. Те, що було у дитинстві та юності, продовжує жити в людині, і вже незабаром почуваєшся так, ніби відмовився від часточки власної душі та серця. А з напівмертвим серцем жити ой як непросто.

Сильна людина біль втрати носить у собі, а не черпає його ззовні. Слабка навмисно шукає трагічних моментів, бо підсвідомо не годна дозволити собі жити не в розпачі.

Любов до немовлят ніколи не буває надмірною. Саме вона дарує маленькій дитині впевненість у безпеці, у тому, що вона бажана і що цей світ зустрічає її добром та ласкою. Дитина, яка росте в любові, не боїться жити і більше вірить у власні сили та в те, що зможе багато досягнути. А це половина успіху.

А щасливі жінки заздрісними не бувають.

Бог не зважає на зовнішні прояви, як це роблять люди, а бачить глибше — те, що у кожного в душі й на серці.

Якщо жінка носить у собі дитя, то й у душі вона мусить носити світло, добро і любов, а не зневіру та страх.

Найбільша милість Божа саме в тому, що у щасливі моменти людина не знає, яким крихким є життя та які втрати очікують її незабаром.