Перейти до вмісту

Герман фон Гельмгольц

Матеріал з Вікіцитат
Герман фон Гельмгольц
Стаття у Вікіпедії
Медіафайли у Вікісховищі

Герман Людвіґ Фердинанд фон Гельмгольц (нім. Hermann Ludwig Ferdinand von Helmholtz; 31 серпня 1821, Потсдам — 8 вересня 1894, Шарлоттенбург) — німецький фізик, фізіолог та психолог.

Цитати

[ред.]
  •  

Свідоме логічне міркування вимагає великого завзяття і великої обережності, посувається воно повільно, і рідко його супроводять яскраві спалахи генія. Не дуже йому знайома та легкість, з якою найрізноманітніші приклади цілою хмарою спливають на пам'ять філологові чи історикові. Істотною умовою послідовного прогресу математичного міркування скоріше є те, що розум повсякчас мусить бути зосереджений на чомусь одному, не ухиляючись ані під впливом побічних ідей, з одного боку, ані під впливом бажань та надій — з другого, і впевнено просуватись уперед у свідомо вибраному напрямку.[1]

  •  

[У математиці] ми знаходимо свідому логічну діяльність людського розуму в її найчистішій і найдосконалішій формі. При цьому ми переконуємось, яка трудомістка природа мислительного процесу, як обережно він має проходити, як уважно треба визначати точний обсяг наслідкових, загальних положень, наскільки важко сформулювати й осягнути абстрактні ідеї; але тут ми також навчаємось покладати віру в певність, широту і плідність такої інтелектуальної діяльності.[2]

  •  

Геометрія — це інтуїція. Уявити геометричні відношення інтуїтивно означає виразити наслідки, що трапляються у світі, де ці відношення мають силу.[3]

  •  

На числа ми повинні дивитися передусім як на ряд довільно вибраних знаків.[3]

Цитати про автора

[ред.]
  •  

Хіба не можна музику описати як математику почуття, а математику — як музику розуму? Адже суть обох та сама! Музикант відчуває Математику, математик думає Музикою. Музика — це мрія. Математика — це діяльне життя. І кожна досягне свого завершення за допомогою другої, коли людський інтелект, розвинутий до досконалості, засяє, прославлений, в якомусь майбутньому Моцарті-Діріхле чи Бетховені-Гауссі — спілці, яку вже досить виразно провіщено в генії та працях Гельмгольца.

  Дж. Сільвестр[4]
  •  

Як музикант упізнає з перших акордів Моцарта, Бетховена, Шуберта, так само математик розрізняє вже з кількох сторінок своїх Коші, Гаусса, Якобі, Гельмгольца.

  Л. Больцман[5]

Примітки

[ред.]

Джерела

[ред.]

Математика в афоризмах, цитатах і висловлюваннях / Н. О. Вірченко. — Київ: Вища школа, 1974. — 272 с.