Ви мені начальник, а всякий начальник повинен заступаться за правду і кожному мирянину давать і пораду, і одповідь на його питання![1] — До старшини. Дія перша, ява X.
Люде добрі, за віщо ж ви чоловіка тягнете! Це ж все одно, що ви себе тягнете! Ну, а як старшина скаже, взять тих, що тягнуть тепер Петра, то другі й тих посадовлять у холодну? Та так, не розбираючи за що будете садовить один одного, поки всі не будете в холодній сидіть?![2] — Коли чоловіки тягнули Петра до холодної. Дія друга, ява VIII.
Боже мій, боже! Як то важко жить на світі. А через що воно й важко, як не через самих людей. Замість того, щоб любить одному другого, як братам слід, вони один протів другого ворогують і готові в ложці води утопить того, хто стане урікать їх за неправедне життя![3] — Дія третя, ява I.
…хотів овець оборонить від вовка, а вони самі йому в зуби лізуть![4] — Про селян і старшину. Дія четверта, ява XI.
На безталанні одного виростає щастя другого![5] — Дія п'ята, ява IV.
Поїду в город, і якщо по закону не можна буде дулі піднести громаді, то подамся знову в степи — там легше жить з вовками-сіроманцями, ніж тут з темними людьми, що дурніші від овець, а лукаві, як сам сатана.[6] — Дія п'ята, ява VII.
Бідні, бідні ви люде! Темні! Хто більш усього вас любе,— того ви женете від себе.[7] — Дія п'ята, ява VIII.
Старшина: Яка ж розумна дівка не піде за багатого хазяїна, хоч би й немолодого? Сидір: От бачите, а вона каже: яка розумна дівка піде, хоч би й за багатого, та за старого.[11] — Про Галю Королівну. Дія перша, ява III.
1-й чоловік: Батько казали, що він усю Библію прочитав. 2-й чоловік: Як же то він ще й досі з ума не зійшов, бо, кажуть, як Библію всю прочитаєш, то безпременно з ума зійдеш![12] — Про Панаса Бурлаку. Дія друга, ява IV.
Старшина: Тут Панас Зінченко оскорбленіє мені наніс! <…> Злодієм мене робить. <…> Панас Бурлака: Злодіїв ніхто не робить, вони самі привчаються красти.[13] — Дія друга, ява VIII.
Карпенко-Карий І. Драматичні твори / Вступ ст., упоряд. і приміт. Р. Я. Пилипчука; Ред. С. Д. Зубков. — Київ: Наукова думка, 1989. — 608 с. — ISBN 5-12-009281-0
