Березіль

Матеріал з Вікіцитат
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вікіпедія
Дивіться у Вікіпедії:


«Березіль» — український театр-студія, заснований Лесем Курбасом у 1922 році в Києві.

Цитати про колектив[ред.]

  •  

Й. Гірняк грав Мазайла з цілковитою увагою до зовнішности та фізичного самопочуття свого героя. Невисокий на зріст і невідомо коли заляканий, Гірняк-Мазайло зберігав якісь риси реального харківського службовця, мешканця Холодної Гори. Кашкет з блискучим козирком, довгий темний піджак і сірі штани в смужку — усе це служило йому не один рік і набуло стійких ознак чиновницького віцмундира. Життя цього Мазайла можна було розповісти крок за кроком, так виразно його минуле проглядало в сучасному. І все таки грав Й. Гірняк не стільки конкретного чинушу, скільки символічне втілення розумової ницости й духовної порожнечі. Це вже була не людина, а страшна й смішна оболонка її, — страшна своєю вбогістю, смішна своєю нікчемною активністю.[1]

  Наталія Кузякіна
  •  

Гірняк — виключний майстер мізансцени, він уміє знайти такі лінії рухання, вміє так добрати потрібні для своєї гри речі, щоб глядач дістав максимум враження. З таких моментів слід відзначити оповідання Мини про свої одвідини загсу, добре розділене на три частини маніпуляціями з ґальошами, що він їх у захопленні забув скинути. Так само шедевр акторський є сцена, коли, залишившись на самоті, Мазайло вітає сам себе перед дзеркалами, репетуючи сцени свого майбутнього щастя.[1]

  Петро Рулін
  •  

Досконале поєднання змісту й форми образу досягнув Й. Гірняк в ролі Мини Мазайла… Мина ставить образ-поняття вростання людини в російську культуру, до якої вона ніяк не доросла своїм відсталим малоросіянством… На сценічному відтворенні Мини поєднується тут стиль комедії мольєрівського типу і експресивна метода Л. Курбаса… Злиття цих моментів витворює знамениті наслідки. Гірняк-Мина проходить від початку до кінця в постійному русі — від вбігання на сцену, аж до раптового падіння від м'яча у Фіналі. Кульмінаційним пунктом ролі залишається його 15-ти хвилинний монолог, де безконечна варіяція фраз з прізвищем Мазєнін.[1]

  Валер'ян Ревуцький

Цитати про виставу «Мина Мазайло»[ред.]

  •  

Вистава Курбаса стала політичним памфлетом. Засоби сатири поєдналися з гострим психологізмом. Мина-Гірняк — підносився до образу соціяльного і політичного міщанина, в якому театр узагальнював риси його духових братів з різних епох. На жаль, позитивні характери вистави були дещо схематизовані. Це знову було приводом для знаття п'єси з репертуару.[2]«Лесь Курбас. З історії радянської режисури» (1969).

  Неллі Корнієнко

Реакція радянської влади[ред.]

  •  

За київським періодом роботи театру я не мав змоги стежити, але шлях його в Харкові на мене зробив тяжке враження. Шлях його в Харкові становить низьку лінію, лінію цілком ясну. Опреділюється вона шляхом через «Мину Мазайла», «Народного Малахія», «Яблуневий полон» до «Маклени Ґраси».[3]Стенограма засідання колегії Народного комісаріату освіти УРСР від 5 жовтня 1933 р.

  — Пилип Козицький
  •  

Шлях, пройдений «Березолем» з його керівником О. С. Курбасом, є шлях, який має в собі виразні частини. Одна частина, яка полягає в помилках театру через безпосередню продукцію Курбаса. Це те, з чим ми зустрічаємось в таких виставах, як «Мина Мазайло», «Народний Малахій», на сьогодні — «Маклена Ґраса», які ще раз подавали приклади того чи іншого збочення, тієї специфічної лінії, яка відбивалася в роботі О. С., і поруч з цим існування колективу.[4]Стенограма засідання колегії Народного комісаріату освіти УРСР від 5 жовтня 1933 р.

  — Борис Балабан
  •  

Вистави «Народного Малахія», «Мини Мазайла» тощо, які вів Курбас, підкреслюють буржуазно-націоналістичну лінію «Березоля», особливо ж його керівника. При високій майстерності акторського виконання вистави, що ними керував Л. Курбас, були ходульні, схематичні, формалістичні, відірвані від нашої дійсності. Ось чому переважна більшість вистав «Березоля», навіть ті, що їх не можна зарахувати до ідеологічно шкідливих, не могли бути сприйняті широкими пролетарськими масами. В основі трактовки героїв вистав Курбасом велася буржуазно-ідеалістична лінія.[5]Постанова Народного комісаріату освіти УРСР на доповідь театру «Березіль» 6 жовтня 1933 р.

  •  

Ця змичка найближчим же часом ознаменувалася демонструванням із кону «Березоля» таких перлів націоналістичної пропаганди, як п'єси «Гайдамаки», «Яблуневий полон», «Народний Малахій», «Мина Мазайло» тощо. В цих п'єсах найяскравіше і якнайбезсоромніше пропихалися націоналістичні ідеї, критикувалася політика партії з національного питання, а «Гайдамаки» прямо закликали до збройної боротьби, до повстання.[6]Справа №3168. Документ №4. Показання обвинувачуваного Михайла Олександровича Дацьківа.

  •  

Моя контрреволюційна робота протікала трьома лініями <…> я перетворив театр «Березіль» на рупор ваплітянської драматургії, проводячи через сцену в маси нацдемівську ідеологію «Народного Малахія», «Мини Мазайла» тощо. Лише під тиском партійних органів і пролетарської громадськості я використовував для репертуару п'єси пролетарських драматургів.[7]Справа №3168. Документ №13. Протокол допиту Курбаса Олександра Степановича.

Примітки[ред.]

  1. а б в Театр-Студія, 1975, с. 17
  2. Корнієнко Н. Лесь Курбас. З історії радянської режисури // Сучасність. — 1969. — №8 (104). — Серпень. — С. 83.
  3. Життя і творчість Леся Курбаса, 2012, с. 557
  4. Життя і творчість Леся Курбаса, 2012, с. 565
  5. Життя і творчість Леся Курбаса, 2012, с. 586
  6. Життя і творчість Леся Курбаса, 2012, с. 595
  7. Життя і творчість Леся Курбаса, 2012, с. 612

Джерела[ред.]

  • Життя і творчість Леся Курбаса / [упоряд., наук. ред. Богдан Козак]. — Львів; Київ; Харків: Літопис, 2012. — 656 с. — ISBN 978-966-8853-22-7
  • Театр-Студія Йосина Гірняка і Олімпії Добровольської / Упорядкував Богдан Бойчук. — Нью-Йорк: Українська Вільна Академія Наук в С.Ш.А.; В-во Нью-Йоркської групи, 1975. — 346 с.


Bookmark-new.svg