Гірняк Йосип Йосипович

Матеріал з Вікіцитат
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Йосип Гірняк
Wikipedia-logo.svg Стаття у Вікіпедії

Йосип Йосипович Гірняк (1895–1989) — український актор і режисер.

Цитати про нього[ред.]

  •  

Й. Гірняк грав Мазайла з цілковитою увагою до зовнішности та фізичного самопочуття свого героя. Невисокий на зріст і невідомо коли заляканий, Гірняк-Мазайло зберігав якісь риси реального харківського службовця, мешканця Холодної Гори. Кашкет з блискучим козирком, довгий темний піджак і сірі штани в смужку — усе це служило йому не один рік і набуло стійких ознак чиновницького віцмундира. Життя цього Мазайла можна було розповісти крок за кроком, так виразно його минуле проглядало в сучасному. І все таки грав Й. Гірняк не стільки конкретного чинушу, скільки символічне втілення розумової ницости й духовної порожнечі. Це вже була не людина, а страшна й смішна оболонка її, — страшна своєю вбогістю, смішна своєю нікчемною активністю.[1]

  Наталія Кузякіна
  •  

Гірняк — виключний майстер мізансцени, він уміє знайти такі лінії рухання, вміє так добрати потрібні для своєї гри речі, щоб глядач дістав максимум враження. З таких моментів слід відзначити оповідання Мини про свої одвідини загсу, добре розділене на три частини маніпуляціями з ґальошами, що він їх у захопленні забув скинути. Так само шедевр акторський є сцена, коли, залишившись на самоті, Мазайло вітає сам себе перед дзеркалами, репетуючи сцени свого майбутнього щастя.[1]

  Петро Рулін
  •  

Досконале поєднання змісту й форми образу досягнув Й. Гірняк в ролі Мини Мазайла… Мина ставить образ-поняття вростання людини в російську культуру, до якої вона ніяк не доросла своїм відсталим малоросіянством… На сценічному відтворенні Мини поєднується тут стиль комедії мольєрівського типу і експресивна метода Л. Курбаса… Злиття цих моментів витворює знамениті наслідки. Гірняк-Мина проходить від початку до кінця в постійному русі — від вбігання на сцену, аж до раптового падіння від м'яча у Фіналі. Кульмінаційним пунктом ролі залишається його 15-ти хвилинний монолог, де безконечна варіяція фраз з прізвищем Мазєнін.[1]

  Валер'ян Ревуцький

Примітки[ред.]

Джерела[ред.]

  • Театр-Студія Йосина Гірняка і Олімпії Добровольської / Упорядкував Богдан Бойчук. — Нью-Йорк: Українська Вільна Академія Наук в С.Ш.А.; В-во Нью-Йоркської групи, 1975. — 346 с.