Імперія
Імпе́рія (від лат. imperium — «наказ, верховна влада, управління однією особою, монархом, на певній окупованій території »[1]) — історична форма державно-політичного утворення.
Цитати[ред.]
Імперіями називають держави, які істотно розширилися в розмірах шляхом інкорпорації раніше самостійних держав або/і бездержавних територій. Розібратися в типології імперій важко, тому що кожна являла собою замкнений світ із власними формами життя. Чи не єдиним спільним знаменником для імперій була наявність імператора, який мав верховну владу в кожному регіоні строкатого конгломерату колишніх самостійних держав і бездержавних територій[2]. — Зі статті «Імперія і ми» |
|||||
| — Станіслав Кульчицький |
| — Станіслав Кульчицький |
На відміну від традиційних імперій, які складалися з більш-менш однакових за статусом провінцій, колоніальні імперії поділялися на метрополію і колонії. Власне, вираз «колоніальна імперія» є не досить точним. Точніше було б сказати так: держави з колоніями самі по собі імперіями не були, вони володіли колоніальними імперіями[2]. — Зі статті «Імперія і ми» |
|||||
| — Станіслав Кульчицький |
Римська імперія являла собою окрему фазу існування цивілізації, яку в її часи називали середземноморською, а тепер називають євроатлантичною. Давньоримська спадщина відіграла вагому роль в історії євроатлантичної цивілізації, хоч імперія зникла півтори тисячі років тому[2]. — Зі статті «Імперія і ми» |
|||||
| — Станіслав Кульчицький |
Розвиток США від початку не мав імперського характеру й проходив на демократичних засадах, незважаючи на трагічну долю аборигенного населення й наявність до середини ХIХ ст. рабства в південних штатах. Інший тип розвитку демонструвала Російська імперія. Освоєння колоністами (в тому числі вихідцями з України) Сибіру і Далекого Сходу привело лише до величезного територіального розширення імперії[2]. — Зі статті «Імперія і ми» |
|||||
| — Станіслав Кульчицький |
| — Станіслав Кульчицький |
Самі імперії поділяються на два типи — традиційні і колоніальні. Класичними зразками традиційних імперій були Римська і Китайська[2]. — Зі статті «Імперія і ми» |
|||||
| — Станіслав Кульчицький |
У далекому минулому імперії розпадалися під ударами інших завойовників. Останні імперії традиційного типу розпалися під час і після Великої війни 1914—1918 рр. Проте ця війна тільки підсилила внутрішні чинники нестабільності держав імперського типу, які нагромаджувалися у попередні десятиліття. Мова йде передусім про зникнення імперію в ході перетворення абсолютних монархій на конституційні, а також, що більш істотно, про формування націй. В імперських рамках націям тісно[2]. — Зі статті «Імперія і ми» |
|||||
| — Станіслав Кульчицький |
Див. також[ред.]
Примітки[ред.]
