Стенлі Метьюз: відмінності між версіями
File |
мНемає опису редагування |
||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
{{Особа |
{{Особа |
||
|Зображення = Stanley Matthews 1962 (crop).jpg}} |
|||
'''Сте́нлі Ме́тьюз''' (1 лютого 1915, Генлі, [[Англія]] — 23 лютого 2000, Сток-он-Трент, Англія) — англійський [[футбол]]іст. |
'''Сте́нлі Ме́тьюз''' (1 лютого 1915, Генлі, [[Англія]] — 23 лютого 2000, Сток-он-Трент, Англія) — англійський [[футбол]]іст. |
||
Версія за 18:54, 10 лютого 2021
Стенлі Метьюз | |
Стаття у Вікіпедії | |
Медіафайли у Вікісховищі |
Сте́нлі Ме́тьюз (1 лютого 1915, Генлі, Англія — 23 лютого 2000, Сток-он-Трент, Англія) — англійський футболіст.
Цитати Стенлі Метьюза
Коли ми зустрілись з Яшиним в Лондоні, він подарував мені в день мого п'ятдесятиріччя тульський самовар, який стоїть тепер в гостинній мого дому на самому видному місці, нагадуючи про найбільш святі цінності нашого життя. Самовар випромінює тепло спогадів. Я знову бачу заповнений повністю стадіон, бачу лють атак, бачу Яшина у воротах. І тоді я думаю, що прожив життя не даремно. Я впевнений в безсмертя футболу — найпрекраснішої гри на землі[1]. |
Цитати про Стенлі Метьюза
Багато хто подумає, що я божевільний, але хоч тобі і 37 років, я вважаю, що найкращий свій футбол ти поки ще не показав[1]. |
|||||
— Джо Смітw:en |
Він навчив нас грати в футбол[1]. |
|||||
— Пеле |
Він був моїм героєм. Він до цих пір мій герой. Ні один інший футболіст не доставляв мені стільки ж задоволення своєю грою; його незрівнянна техніка, витончена гнучкість, невловимість привида. В кожному матчі на полі була фігура, якій хотілось щиросердно співчувати — це був захисник, що змушений грати проти нього. На протязі 15 років люди йшли на стадіон, щоб, як вони припускали, побачити цього генія «в останній раз». Але він грав і грав, і було непросто повірити, коли день прощання дійсно настав[1]. |
|||||
— Браян Гленвіллw:en |
Коли зліва летить «ядро», що посилається Фінні, я йду на м'яч зі спотвореним від жаху обличчям, з закритими від страху очима. Але коли справа подає Метьюз, я приймаю його подачу з посмішкою подяки: він намагався, щоб шнурівка м'яча не торкнулася лиця. І це завжди йому вдавалося[2]. |
|||||
— Томмі Лоутонw |
Примітки
|