Патті Сміт

	Патті Сміт
	Стаття у Вікіпедії
	Медіафайли у Вікісховищі

У Вікіцитатах є статті про інших людей з прізвищем Сміт.

Патриція Лі Сміт (англ. Patricia Lee Smith; нар. 30 грудня 1946, Чикаго, Іллінойс, США) — американська співачка єврейського походження, авторка текстів, композиторка, поетка, письменниця.

Цитати

На мій погляд, панк-рок — це свобода створювати те, що ти хочеш, свобода бути успішним і свобода не бути успішним, свобода бути тим, хто ти є^[1].

Успіх прийшов, коли я почала писати довгі вірші, схожі на рок-н-рольні балади. Мені подобалося виконувати їх, але я розуміла, що хоча класно їх подаю, в них нема нічого видатного. Звісно, вони подобаються мені, але є поезія побудована суто на подачі. От, скажімо, індіанці – у них не було усвідомленої поезії. Вони просто наговорювали щось, створювали ритуальну мову, а мова ритуалу – мова миттєвості^[2]. — З книжки про історію панку «Прошу, вбий мене!»

Я писала тому, що потребувала любові. За всім, що я написала, стоїть цей мотив. Ти виходиш на сцену тільки тому, що хочеш, аби люди закохалися в тебе. Щоби вони визнали тебе^[2].

З пісень

	У нас є сила Люди — це сила^[3] — «People have the power»
	We have the power People have the power

	Я танцюю босоніж, До запаморочення. Дивна музика притягує мене, Виставляє мене якоїсь героїнею.^[4] — «Dancing barefoot»
	I'm dancing barefoot Heading for a spin Some strange music draws me in Makes me come on like some heroine

	Ісус помер за чиїсь гріхи, але точно не за мої^[5] — «Gloria»
	Jesus died for somebody's sins but not mine

	Вже не пам'ятаю, коли бачила твоє обличчя, Насилу згадую, коли тут була, Бачу тільки мавп на велосипедах, Що несуться крізь нестерпність ночі.^[6] — «Glitter in their eyes»
	It's been a while since I've seen your face It's been a while since I've walked this place I see the monkeys riding on their bikes Racing through the impossible night

	Пелюстки облітали під вітром, Падали, немов облиті цукром, — І світ волав: «Ґанді, Ґанді!»^[7] — «Gandhi»
	And the blossoms fell And they dropped like candy And the people cried Gandhi Gandhi...

	О, озирніться навколо, навколо вас, Верхи на мідній хвилі. Вам подобається світ навколо вас? Чи готові ви себе поводити? Поза суспільством вони чекають мене. Поза суспільством, ось де я хочу бути.^[8] — «Rock N Roll Nigger»
	Oh, look around you, all around you, riding on a copper wave. Do you like the world around you? Are you ready to behave? Outside of society, they’re waitin' for me. Outside of society, that’s where I want to be.

глянь на цю землю, де ми є. загублені душі. ховався
місяць над карнавалом. дезертирували. немає сутінок
на цьому острові. ніч опускає останню завісу^[9].

Дитинка була паршивою вівцею. Дитинка була шльондрою.
Дитинка підросла. Дитинка продовжує рости.
Малечо, візьми щось. Малечо, бери більше^[2].

прощаюся з тобою
звільняю тебе нині ввечері
я ладна створити власне сліпуче світло
і з темрявою теж усе гаразд^[9].

Я ступаю важко,
Але літати можу, як янгол^[9]…

Про Патті Сміт

	1967 рік. Двадцятирічна дівчина втікає з містечка в Пенсильванії до Нью-Йорка. Позаду залишилося чималого важливого і одне болюче. Вона народила доньку й віддала її в опіку. Дівчина стоїть перед яткою букініста поблизу автовокзалу. Колись вона тут украла збірку Рембо, який причарував її раз і назавжди. Зараз роздивляється фотоальбом про Париж 1950-х: навіжена художниця Валі Маєрс танцює на вуличках Латинського кварталу. В торбі втікачки – нотатник зі своїми малюнками, в голові – жага власних танців. Богема. Патриція Лі Сміт поволі перетворюється на Патті Сміт^[10]. — З есею «Патті Сміт»//«Ніч на Венері: 113 письменниць, які сяють у темряві»
	— Ганна Улюра

	«Нелегко писати ні про що». Це перше речення її роману «Потяг М». Проза «королеви-предтечі панк-року» – всуціль автобіографічна^[10]. — З есею «Патті Сміт»
	— Ганна Улюра

	«Просто діти». Буцімто проза поета, яка маскується під мемуари. Події розгортаються в богемному Нью-Йорку кінця 1960-х-початку 1970-х: на початку Патті туди тікає, у фіналі вона, авторка хіта «Because the Night», їде звідти з чоловіком, за якого вийде заміж. Але в цій книжці задекларовано, що головна героїня – не вона. «Просто діти» присвячені пам’яті її близького друга і коханця, фотохудожника Роберта Меплторпа^[10]. — З есею «Патті Сміт»
	— Ганна Улюра

	Вона фіксує знакові події кінця 60-х: смерті Браяна Джонсона, Дженіс Джоплін, Джима Моррісона, Джиммі Гендрікса та інших членів «клубу 27», убивство Мартіна Лютера Кінґа і Роберта Кеннеді, злочини «родини» Чарльза Менсона – всі етапи, які нагло завершили «літо любові». Їм випало це пережити і вижити, просто пощастило. Книжка починається в середині 1980-х: Патті отримала звістку про смерть Роберта від СНІДу. Вона починає згадувати – і згадає не просто історію любові^[10]. — Про книгу «Просто діти» // З есею «Патті Сміт»
	— Ганна Улюра

	Прикметно, що в одній зі сцен «Просто дітей» вона порівняє ін’єкційну наркоманію з лесбійськими стосунками – обидва досвіди її лякали як непідконтрольні. «Твій оплат – повітря яким ти дихаєш»^[2]. — Про книгу «Просто діти» // З есею «Патті Сміт»
	— Ганна Улюра

	У «Просто дітях» є сцена, де їй підсипали щось на вечірці в «Челсі» й почався бедтрип. Вона зачиняється у вбиральні, а Роберт розмовляє з нею через зачинені двері й так виводить із фобічного стану. Патті цієї миті галюцинує: їй здається, що її довге худорляве тіло перетворилося на підзорну трубу, котра складається і розкладається. Вона нажахана, що хтось цю метаморфозу побачить і зрозуміє тієї ж миті її істинну сутність^[2]. — Про книгу «Просто діти» // З есею «Патті Сміт»
	— Ганна Улюра

	Від 70-х і до нинішніх своїх інтерв’ю Сміт порівнює своє письмо з онанізмом: так, мовляв, і пишу – сідаю перед друкарською машинкою, збуджуюся і мастурбую (провокація: вона ніколи не уточнювала, буквально чи метафорично). Сором’язлива від природи авторка нарешті навчилася приховуватися від людей^[2]. — З есею «Патті Сміт»
	— Ганна Улюра

	Патті Сміт – поетеса, передусім поетеса, в спектрі від співаної поезії і поетичних імпровізацій до нормативного вірша з сильними впливами авторів, котрих бодай поруч складно уявити: Рембо, Маяковського, Боба Ділана, Бодлера, Блейка, Сильвії Плат. Наразі її читають як свідка-мемуариста: окрім хітових «Просто дітей», у неї є автобіографічний «Потяг М» (розбитий на вісімнадцять «зупинок» – важливих життєвих етапів), книжка спогадів-медитацій «Я випасаю хмари» і флеш-мемуарний спогад про 2016 рік з погляду 2019-го «Рік мавпи» (тоді померла найкраща подруга Патті)^[2]. — З есею «Патті Сміт»
	— Ганна Улюра

	Вона неперевершена авторка музичного альбому «Horses», за який потрапила в Залу слави рок-н-ролу і який відкривала фраза «Ісус помер за чиїсь гріхи, але не за мої». Але від 1972-го, коли вийшли її «Сьомі небеса», і 1998-го, коли оприлюднили перше повне зібрання лірики Сміт, до «Нового Єрусалиму» 2018-го вона – поетеса насамперед^[2]. — З есею «Патті Сміт»
	— Ганна Улюра

	У збірці «Сьомі небеса» всі вірші (їх тут двадцять два) присвячені жінкам, кожен розповідає історію певної конкретно-біографічної жінки: від Жанни д’Арк до Еді Седжвік. У цій книжці, як у жодній іншій збірці Сміт, осмислюється ритуал: повторення слів і рухів, позбавлених початкових сенсів, на які наростили символічні значення. Скажімо, у вірші про пілота Амелію Ерхарт сенси вилущені повністю, це конкретна поезія, в якій обігрується звучання прізвища Екхарт: earheart, ear, heart, air, heart^[2]. — Про збірку «Сьомі небеса» // З есею «Патті Сміт»
	— Ганна Улюра

	Для Сміт сама жіночність стає ритуалом – не так еротичним, як сакральним. Коли її жінки розсувають стегна, аби прийняти змія, що треться об клітор і прагне проникнення, йдеться не про сексуальний акт: вона тут нам розповідає про Пізнання. Коли її героїні розтуляють вуста для найінтимнішого з поцілунків, вони приймають Причастя^[9]. — З есею «Патті Сміт»
	— Ганна Улюра

	Поштовхом для письма у Сміт стає смерть людини, про яку вона писатиме. Це її спосіб відтворити неперервність ритуалу. […] Її тільки після мемуарної прози початку 2000-х почали читати як свідка епохи. Вона завжди себе усвідомлювала як ланку, що поєднує час, котрий під прикриттям ночі рвонув із поля бою^[9]. — З есею «Патті Сміт»
	— Ганна Улюра

Примітки

Джерела

Ганна Улюра. Ніч на Венері: 113 письменниць, які сяють у темряві. — Київ: ArtHuss, 2020. — 464 с. — ISBN 978-617-7799-43-5

Поділіться цитатами з вашими друзями:

[rockquotes-1] Рок-цитати. Патті Сміт

[Ніч_на_Венері—2020——376-2] а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж ^и ^к Ніч на Венері, 2020, с. 376

[3] з пісні «People have the power»

[4] з пісні «Dancing barefoot»

[5] з пісні «Gloria»

[6] з пісні «Glitter in their eyes»

[7] з пісні «Gandhi»

[8] з пісні «Rock N Roll Nigger»

[Ніч_на_Венері—2020——377-9] а ^б ^в ^г ^д Ніч на Венері, 2020, с. 377

[Ніч_на_Венері—2020——375-10] а ^б ^в ^г Ніч на Венері, 2020, с. 375

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]

[8]

[9]

[10]