Своєї професії я навчився в Ювентусі. Коли мені було 18 років, у мене видалили хрящі в колінних суглобах. Потім я грав в Комо, потім у Віченці, де я зробив собі ім'я. Але завжди вважав себе гравцем Ювентуса[1].
Беардзот повірив в мене в особливо важкий період мого життя. І я йому за це завжди буду вдячний. Він допоміг мені повернутися на свою «забивну стежку» після двох років без гри, повернув мені впевненість в собі. Якби мені довелося назвати одну людину, яка зробила найбільший вплив на мою кар'єру, я назвав би Беардзота. Він абсолютно особлива для мене людина[1].
Я був би більш щасливий, якби виступав сьогодні. Величезні зарплати, нові правила... Та й нападнику забити гол сьогодні набагато простіше, ніж раніше. Але я більш ніж задоволений тим, чого досяг у своїй кар'єрі, і, правду кажучи, не можу скаржитися[2].
Для гравців мого покоління футбол був розвагою. Звичайно, ми розуміли, що це наша робота, але сучасний спорт — це в першу чергу бізнес. Гравці тепер — публічні фігури, міжнародні зірки, а подібне звання тягне за собою велику відповідальність[2].
У сучасному спорті набагато більше професіоналізму, більше уваги приділяється здоров'ю футболістів, їх харчуванню і всьому тому, що впливає на якість їх виступів. До тренувань зараз підходять по-науковому. Як підсумок, сучасні футболісти грають занадто багато матчів. Менше уваги приділяється навичкам молодих спортсменів, в академіях не вистачає інструкторів[2].
Сьогодні команди набагато краще організовані тактично, вони краще готові фізично, в результаті футбол став швидшим й інтенсивнішим. Але відчуваю, що в сучасному спорті менше пристрасті. Збільшилася дистанція між футболістами і звичайними людьми. Мова не тільки про величезні зарплати, але про загальне небажання спортсменів спілкуватися з фанатами. Людський контакт у футболі стає настільки рідкісним, що ось-ось зникне[2].
.jpg)
Стаття у Вікіпедії
Медіафайли у Вікісховищі
