Epicedion

Матеріал з Вікіцитат
Вікіпедія
Вікіпедія
Дивіться у Вікіпедії:

Epicedion (грец. поховальний плач) — жалобна поема польською мовою з численними українізмами, написана наприкінці 1584 — на початку 1585 в с. Нижня Білка (нині Мала Білка Лановецького району Тернопільської області). Повна назва — «Epicedion, себто вірш жалобний про благородного й вічної пам'яті гідного князя Михайла Вишневецького».

Цитати[ред.]

  •  

Хай своїм життям живе те, що народилось[1].

  •  

Знай, що легше поганьбить, ніж за приклад узяти,
А до того всім підряд марно догоджати[1].

  •  

Справжню вроду кожен сам може розпізнати[1].

  •  

Як немає вина, вода за обідом п’ється[1].

  •  

Так, як хворому, що вкрай потребує ліків,
Необхідно правду дать нинішнього віку[1].

  •  

Як трава з теплом весни, правда скрізь проб’ється[1].

  •  

Світ оманливий, хиткий, наче мрево в полі,
Звідки знать, яка тобі випадає доля[1]?

  •  

Не так добре, як лише нас не оминає[1].

  •  

Ми як гості чи посли в світі правовірнім,
Кажуть нам: «Пора іти!» — рушили покірно[1].

  •  

Добрих гетьманів також Україна мала,
Гетьманів з чужих країн не потребувала[1].

  •  

Мужніх рицарів біда теж не обминає,
Бо зрадлива нам усім доля випадає[2].

  •  

Хто в сідлі, той під коня може раптом впасти,
Хоч до того багатьох сам зумів покласти[2].

  •  

Не водилося ще так на цім грішнім світі,
Щоб щасливці не були в лиха на приміті[2].

  •  

Доброчесний син завжди неньку захищає,
Кривди їй від ворогів мужній не прощає[2].

  •  

Мужнім рицарям завжди Україна рада[2].

  •  

Не допустить добрий син землю плюндрувати,
Буде власними грудьми матір заступати[2].

  •  

Дай же, Боже, щоб сини мужнії родились,
Котрі отчій стороні віддано служили[2].

  •  

Ненадійне й нетривке з ницим побратимство,
Пристає на злагоду, думає про здирство[2].

  •  

Прикро, як сусідом той, що на зле готовий[2].

  •  

На Вкраїні серед піль завжди неспокійно,
Бо непрошено сусід преться ненадійний[2].

  •  

Як хитруєш, то чужу хитрість мусиш знати,
Коли хочеш з хитрості зиск для себе мати[2].

  •  

Сміло олені себе в стаді почувають,
Як вони за гетьмана лева собі мають[2].

  •  

Левів юрмисько слабке, хоч вони й сміливі,
Як за гетьмана у них олень боязливий[3].

  •  

Не сріблу, ні золоту, ні сяйним клейнотам
Не дано тії ціни, що людським чеснотам[3].

  •  

І хвала на всі віки матері щасливій,
Що для світу славного сина народила[3].

  •  

Добрі пагони ростуть з доброго коріння,
А від добрих паростків добре і насіння[3].

  •  

Хай би син наслідувач батьківської справи
Україні послужив, як державець правий[3].

Примітки[ред.]

Джерела[ред.]

  • Мудрість передвічна. Афоризми давніх українських мислителів ХІ - поч. ХІХ ст. Упоряд. Валерій Шевчук. — Київ: Кліо, 2019. — 440 с. — ISBN 978-617-7023-96-7