Перше Послання до Коринтян [1 Кор] — біблійна книга Нового Заповіту. Автором послання вважається Апостол Павло з Тарсу.
|
Коли хто думає, ніби щось знає, той нічого не знає ще так, як знати повинно. — 8:2
|
|
|
|
|
|
Хто бо з людей знає речі людські, окрім людського духа, що в нім проживає? Так само не знає ніхто й речей Божих, окрім Духа Божого. — 2:11
|
|
|
|
|
|
Людина тілесна не приймає речей, що від Божого Духа, бо їй це глупота, і вона зрозуміти їх не може, бо вони розуміються тільки духовно. — 2:14
|
|
|
|
|
|
Ми маємо розум Христів! — 2:16
|
|
|
|
|
|
Ніхто бо не може покласти іншої основи, окрім покладеної, а вона Ісус Христос. — 3:11
|
|
|
|
|
|
Усе мені можна, та не все на пожиток. Усе мені можна, але мною ніщо володіти не повинно. — 6:12
|
|
|
|
|
|
Іншого Бога нема, окрім Бога Одного. — 8:4
|
|
|
|
|
|
Ось тому, коли їжа спокушує брата мого, то повік я не їстиму м'яса, щоб не спокусити брата свого! — 8:13
|
|
|
|
|
|
Коли я говорю мовами людськими й ангольськими, та любови не маю, то став я як мідь та дзвінка або бубон гудячий! — 13:1
|
|
|
|
|
|
А тепер залишаються віра, надія, любов, оці три. А найбільша між ними любов! — 13:13
|
|
|
|
|
|
Як ворог останній смерть знищиться. — 15:26
|
|
|
|
|
|
Бо кожного разу, як будете їсти цей хліб та чашу цю пити, смерть Господню звіщаєте, аж доки Він прийде. — 11:26
|
|
|
|
|
