Апокаліпсис

Матеріал з Вікіцитат
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Видіння Іоанна Богослова на острові Патмос. З книги «Розкішний часослов герцога Беррійського»

Апока́ліпсис (грец. αποκαλυψις — «відкриття», «одкровення»), або Об'я́влення Іва́на Богосло́ва — остання книга Нового Завіту та один з найдавніших творів християнської літератури.

Цитати про Апокаліпсис[ред.]

  •  

Декотрі твори святих містять пророчі види­ва, з’явлені звиш, і найнезвичайніший між ними – «Апокаліпсис», книга Одкровення апостола Йоана Богослова. Нам провіщено приліт, ніби із внутріпростірности, із безодні, одержимих біснуватістю істот; теперішні UFО (невизначені літаючі предмети) – тільки дитячі іграш­ки проти появи справжніх іносвітян, змальованих в «Апокаліпсисі». З’яв­ляться вони демонічні, ніби з нуклеарними ракетоапаратами і отруй­ною радіяцією. Як допуст кари – на смерть: за остаточну вперту не­розкаяність людей у незліченних гріхах; ворогів Божих; противників відпокути[1].
З виступу після вручення премії Міжнародної фундації Омеляна і Тетяни Антоновичів 1981 року

  Василь Барка
  •  

Читаєм опис, глава 9, стих другий і далі, – мов велетенсь­кої сарани з «колодязя безодні»:

2.«...вийшов дим з колодязя, як дим з великої печі; і потемніло сон­це і повітря від диму з колодязя.

3. з диму вийшла саранча на землю, і дана була їй влада, яку мають земні скорпіони».

4-5. «сказано було їй ...мучити п’ять місяців...»

7.«Виглядом своїм саранча подібна до коней, приготованих на вій­ну; і на головах у неї – ніби вінці, схожі на золоті, лиця ж її, як лиця людські;

8. і волосся в неї, як волосся в жінок, а зуби в неї, як у левів;

9. на ній броні були, ніби броні залізні, а шум від крил її, як стук від колісниць, коли многість коней біжить на війну;

10. у неї хвости були, як у скорпіонів, і в її хвостах були жала...»

Інша сила – близького роду, прибуває з глибин космічної внутріпростірности, з колодязя її: числом «дві тьми тем», себто два мільйони, ніби кіннота.

17. То – вершники, що «мали на собі броні огненні, гіяцинтові й сір­чані; голови в коней, як голови левів, із рота їх виходили огонь, дим і сірка.

18. Від цих трьох язв: від огню, диму і сірки, що виходили з рота їх, померла третина людей;

19. бо сила коней містилася в роті їх і в хвостах їх; а хвости їх були подібні до змія, і мали голови, і ними вони шкодили».

Берім пророцтво в духовній справжності, як і всі інші провістя з «Апокаліпсиса»; скажім, про падіння Риму, як світового володаря.
Передзначено: в кінці світу сонце стемніє, ніби волосяник, і мі­сяць – мов скривавиться; всі елементи матер’яльности, розвогнені, зго­рять; гори і острови зрушаться з місць. Даремно ховатимуться люди в ущелинах та печерах.
По вчащених землетрусах і вулканічних вибухах та дивних змінах погоди – судім, як по ознаках.
Ми – в останній смузі часового ходу: в катастрофу. Але ніхто не знає дати її! Можуть пройти сотні років[1].
З виступу після вручення премії Міжнародної фундації Омеляна і Тетяни Антоновичів 1981 року

  Василь Барка

Примітки[ред.]


Bookmark-new.svg