Гончаров Іван Олександрович
Іван Олександрович Гончаров | |
Стаття у Вікіпедії | |
Медіафайли у Вікісховищі |
Іван Олександрович Гончаров (1812–1891) — російський письменник, член-кореспондент Петербурзької АН.
Цитати
[ред.]Дурна краса — не краса. Придивіться на тупу красуню, глянь глибоко в кожну рису обличчя, в усмішку її, погляд — краса її перетвориться мало-помалу в разючу потворність. |
|||||
Глупая красота — не красота. Вглядись в тупую красавицу, всмотрись глубоко в каждую черту лица, в улыбку ее, взгляд — красота ее превратится мало-помалу в поразительное безобразие.[1] |
Ні раба, ані правителя дружбі не треба. Дружба любить рівність. |
|||||
Ни раба, ни повелителя дружбе не надо. Дружба любит равенство.[1] |
Розумні жінки люблять, коли для них роблять дурниці, особливо дорогі. Тільки здебільшого при цьому вони люблять не того, хто робить дурниці, а іншого.» |
|||||
Умные женщины любят, когда для них делают глупости, особенно дорогие. Только большей частью при этом они любят не того, кто делает глупости, а другого.[1] |
Жизнь — борьба, в борьбе — счастье.[1] |
Серйозне мистецтво, як і всяка серйозна справа, вимагає всього життя. |
|||||
Серьезное искусство, как и всякое серьезное дело, требует всей жизни.[1] |
Изображать одно хорошее, светлое, отрадное в человеческой природе — значит скрадывать правду... Света без теней изобразить нельзя.[1] |
Важко бути розумним і щирим в один час, особливо в почутті… |
|||||
Трудно быть умным и искренним в одно время, особенно в чувстве…[1] |
Фантазія — це свого роду такий паровик, що дай бог тільки, щоб котел не луснув. |
|||||
Фантазия — это своего рода такой паровик, что дай бог только, чтобы котел не лопнул.[1] |
Джерело знання невичерпне: які успіхи не здобуває людство на цьому шляху, все людям залишатиметься шукати, відкривати і пізнавати. |
|||||
Источник знания неистощим: какие успехи ни приобретай человечество на этом пути, все людям будет оставаться искать, открывать и познавать.[1] |
Сильный сильного никогда не полюбит: такие, как козлы, лишь сойдутся, сейчас и бодаться начнут![1] |
Велика любов нерозлучна з глибоким розумом; широта розуму дорівнює глибині серця. Тому крайніх вершин гуманності досягають великі серця: вони ж — великі уми. |
|||||
Великая любовь неразлучна с глубоким умом; широта ума равняется глубине сердца. Оттого крайних вершин гуманности достигают великие сердца: они же — великие умы.[1] |
Не полюбивши обов'язок, не можна його виконати. |
|||||
Не полюбивши долга, нельзя его исполнить.[2] |
Без жертв, без зусиль і поневірянь не можна жити на світі: життя — не сад, у якому ростуть тільки одні квіти.» |
|||||
Без жертв, без усилий и лишений нельзя жить на свете: жизнь — не сад, в котором растут только одни цветы.[2] |
Література — мова, що виражає все, що країна думає, чого бажає, що вона знає і чого хоче та повинна знати. |
|||||
Литература — язык, выражающий всё, что страна думает, чего желает, что она знает и чего хочет и должна знать.[2] |
Прийомам творчості не навчишся. У всякого творця є свої прийоми. Можна тільки наслідувати вищим прийомам, але це ні до чого не веде, а в роботу творчого духу проникнути не можна. |
|||||
Приёмам творчества не научишься. У всякого творца есть свои приёмы. Можно только подражать высшим приёмам, но это ни к чему не ведёт, а в работу творческого духа проникнуть нельзя.[2] |
Мудрість — це сукупність істин, здобутих розумом, спостереженням і досвідом і застосовних до життя, — це гармонія ідей з життям. |
|||||
Мудрость — это совокупность истин, добытых умом, наблюдением и опытом и приложимых к жизни, — это гармония идей с жизнью.[2] |
Примітки
[ред.]