Гончаров Іван Олександрович

Матеріал з Вікіцитат
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Іван Олександрович Гончаров
Ivan Goncharov.jpg
Wikipedia-logo-v2.svg Стаття у Вікіпедії
Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Іван Олександрович Гончаров (1812–1891) — російський письменник, член-кореспондент Петербурзької АН.

Цитати[ред.]

  •  

Дурна краса — не краса. Придивіться на тупу красуню, глянь глибоко в кожну рису обличчя, в усмішку її, погляд — краса її перетвориться мало-помалу в разючу потворність.

 

Глупая красота — не красота. Вглядись в тупую красавицу, всмотрись глубоко в каждую черту лица, в улыбку ее, взгляд — красота ее превратится мало-помалу в поразительное безобразие.[1]

  •  

Ні раба, ані правителя дружбі не треба. Дружба любить рівність.

 

Ни раба, ни повелителя дружбе не надо. Дружба любит равенство.[1]

  •  

Розумні жінки люблять, коли для них роблять дурниці, особливо дорогі. Тільки здебільшого при цьому вони люблять не того, хто робить дурниці, а іншого.»

 

Умные женщины любят, когда для них делают глупости, особенно дорогие. Только большей частью при этом они любят не того, кто делает глупости, а другого.[1]

  •  

Життя — боротьба, в боротьбі — щастя.

 

Жизнь — борьба, в борьбе — счастье.[1]

  •  

Серйозне мистецтво, як і всяка серйозна справа, вимагає всього життя.

 

Серьезное искусство, как и всякое серьезное дело, требует всей жизни.[1]

  •  

Зображати одне хороше, світле, втішне в людській природі — значить красти правду... Світла без тіней зобразити не можна.

 

Изображать одно хорошее, светлое, отрадное в человеческой природе — значит скрадывать правду... Света без теней изобразить нельзя.[1]

  •  

Важко бути розумним і щирим в один час, особливо в почутті…

 

Трудно быть умным и искренним в одно время, особенно в чувстве…[1]

  •  

Фантазія — це свого роду такий паровик, що дай бог тільки, щоб котел не луснув.

 

Фантазия — это своего рода такой паровик, что дай бог только, чтобы котел не лопнул.[1]

  •  

Джерело знання невичерпне: які успіхи не здобуває людство на цьому шляху, все людям залишатиметься шукати, відкривати і пізнавати.

 

Источник знания неистощим: какие успехи ни приобретай человечество на этом пути, все людям будет оставаться искать, открывать и познавать.[1]

  •  

Сильний сильного ніколи не полюбить: такі, як козли, лише зійдуться, зараз і битися почнуть!

 

Сильный сильного никогда не полюбит: такие, как козлы, лишь сойдутся, сейчас и бодаться начнут![1]

  •  

Велика любов нерозлучна з глибоким розумом; широта розуму дорівнює глибині серця. Тому крайніх вершин гуманності досягають великі серця: вони ж — великі уми.

 

Великая любовь неразлучна с глубоким умом; широта ума равняется глубине сердца. Оттого крайних вершин гуманности достигают великие сердца: они же — великие умы.[1]

  •  

Не полюбивши обов'язок, не можна його виконати.

 

Не полюбивши долга, нельзя его исполнить.[2]

  •  

Без жертв, без зусиль і поневірянь не можна жити на світі: життя — не сад, у якому ростуть тільки одні квіти.»

 

Без жертв, без усилий и лишений нельзя жить на свете: жизнь — не сад, в котором растут только одни цветы.[2]

  •  

Література — мова, що виражає все, що країна думає, чого бажає, що вона знає і чого хоче та повинна знати.

 

Литература — язык, выражающий всё, что страна думает, чего желает, что она знает и чего хочет и должна знать.[2]

  •  

Прийомам творчості не навчишся. У всякого творця є свої прийоми. Можна тільки наслідувати вищим прийомам, але це ні до чого не веде, а в роботу творчого духу проникнути не можна.

 

Приёмам творчества не научишься. У всякого творца есть свои приёмы. Можно только подражать высшим приёмам, но это ни к чему не ведёт, а в работу творческого духа проникнуть нельзя.[2]

  •  

Мудрість — це сукупність істин, здобутих розумом, спостереженням і досвідом і застосовних до життя, — це гармонія ідей з життям.

 

Мудрость — это совокупность истин, добытых умом, наблюдением и опытом и приложимых к жизни, — это гармония идей с жизнью.[2]

Примітки[ред.]


Bookmark-new.svg