Схизматик. Діти Каїна (роман)

«Схизматик. Діти Каїна» — роман української письменниці Пахомової Тетяни, уперше опублікований у 2021 році.

Цитати із твору

Війна – то єст молоді хлопаки, які мусять добре воювати і добре їсти…

І є на світі дві кляси люду, тілько дві, холера ясна: ті, що командують, і ті, що їх мусять слухатися…

Часом легше вмерти, як зло на всіх людей носити із собою.

А як ти добрий до людей, то й вони стають добрішими, розумієш?

І що кожен з нас має когось врятувати на цьому світі… чи навчити…

…ті, що йдуть на небо, назад не повертаються…

…на кожного орла здибиться сильніший орел…

Нічого не вартує сліз, повір! Особливо дитячих.

…там на небі, усе так добре видно і зрозуміло… Люди завжди чомусь шукають ворогів. Як ворогів нема, то їх придумують…

Що ти їси – ніхто не бачить, а те, в що ти одягнений, бачать всі.

…Маємо любити один одного й підтримувати, бо це і є призначенням народу і призначенням життя кожного християнина.

Знання змінює людину.

То є велика різниця: воювати, коли не чекав нападу, і бути готовими, як німаки.

Чого, чого та хлопська доля не може оминути війни?

Жити добре – то бути ситим, мати роботу,говорити своєю мовою, мати свою країну і щоб тебе в тій країні чули й шанували.

…у світі люди з пістолями командують.

Народ починається з мови. Поляки мають Польщу, німці – Німеччину, а ви – українці і майте свою Україну.

…як хреста в душі нема, то той, що на шиї, не допоможе.

…наші біди, як і наші хлопи: є ліпші, є гірші, але мінятися ними ніхто не хоче. Тому кожному болить своє. І розуміє кожен лиш своє…

Дорослих треба було пізнати і зрозуміти до кінця.

Ті жіночі теревені були зовсім як нічне небо: темно… темно… темно і – о, проблиск: де-не-де – щось зрозуміле. У чоловічих розмовах завжди все ясно: там – коні, там – поле, там – було, там – буде…

В нашому житті важливою є віра в Бога. Не менш важливою є віра в себе. Маємо повірити, що можемо змінити своє життя на краще. Не поодинці, ні, а разом!

Мертві кличуть, а живі – можуть!

«Може,тому й краще живуть, що не бояться бути інакшими?»

Зима ж для відпочинку. Корова, піч, жорна, дрова – нудне колесо щоденного виживання крутилося взимку особливо повільно.

Там, на небесах, нема часу. Там усе відомо: і що було, і що буде…

Полотно небесної книги живе, воно змінюється. Тобі треба жити з добром у серці. Думати про добре. Хотіти доброго. Робити добре. І світ стане добрим, Степане.

Життя – це вже добре, малий.

Найшвидше починають ходити не ті, кого заставляють. А ті, що самі спинаються на ніжки…

… Каїн править світом… Нема гіршого звіра, як на двох ногах.

Жити вічно – це ж добре! Та не добре то є… Людина має жити стільки, скільки живуть її друзі, рідні і близькі. Тоді життя має сенс. А так – дивитися, як помирають всі ті, з ким тебе в’язали любов, гарні спомини… Це важко, хлопці… Але насправді все на світі має знак Каїна…. Знак зла… Воно невмируще. Живе в людях і між людьми. Сіє розбрат, множить заздрість. Штовхає до ненависті й убивства.

Твоя сила – твій щит. Чим маєш, тим і давай в морду.

Але життя давати чи забирати має лише небо. А люди повинні вміти говорити й домовлятися. Не виходить того поки. Тому й треба бути сильним, а не слабаком: і тілом, і головою…

…де багато світла, там багато й тіні…

Усі ми боягузи. Тільки хтось – менше, хтось – більше.

Мовчати – краще. Не знати нічого – ще краще.

Кожен має жити там, де народився.

…у чарці більше людей потонуло, ніж у морі.

Спільний ворог – знамено, що веде вперед не лише на барикади.

Страх за своє життя робить з людей звірів.

Бо війна має свої правила.

Борешся – може, виживеш. Не борешся – ніколи не виживеш… Не скривдиш ти – скривдять тебе. Йдеш у наступ ти – йде твій ворог.

Ніхто не винен, що народився українцем, чи поляком, чи турком.

Якби то добре було, якби всі однаково говорили і не докоряли іншою мовою!

Мову вивчити – це ж довго, і хотіти треба! І любити того, з ким порозумітися хочеш.

І найсвітліша людина має чорну тінь…

…люди звикли носити свої образи із собою, ще й дітям у спадок передавати, а не стежку на гору Черепків шукати. Тому й стільки зла намножилося у світі.

Бо тільки мозок стає на хитку кладку під назвою «може» - то все… Чоловік згорів, захворів, повісився…

Удача цілує в тім’ячко, навіть тісні черевики стають милі.

Нема гірше, як зброю беруть до рук діти, дурні та ображені.

Добрий сусіда важливіший за родича.

Спокій і добрі стосунки вартують більшого.

За своє треба боротися…

Убивство людини – завжди злочин. Під час війни чи поза нею.

Мертві їсти не хочуть! І не воюють вони, і не сваряться…Бо їсти не потребують! А потребували б – і воювали, і сварилися б!

…бувають такі люди: хтось має вмерти, щоби вони жили!

Померти – найлегше. ТИ жити спробуй!

Людина є богом для багатьох речей. Дарує їм початок і кінець – як і цьому горщику…

Одна людина створила, інша знищила… Творити, щоб знищити, і знищити, щоб не дати творити, - невже це і є призначення людини?

Змії – передбачувані. Люди – ні. Хоча й кусають не менш боляче…

Терпіти – то засране слово…

Свобода – то як остання сорочка… Не можна її віддавати нікому.

Першу людину вбити не так легко. Мучить потім дуже.

…на війні легше людину пізнати, мабуть, ніж у житті… Ти знаєш, хто – ворог, хто – друг.

З ворогом жити цікавіше! Він цементує краще дружби!

Жінка – теж людина.

… найкраще промисловість розвивається в тієї країни, що готується до війни.

Та кожен має свого хробака! Але не кожен гниє!

Іржа їсть залізо, турбота - людину.

Життя треба різьбити з того дерева, яке маєш…

«Зима – це теж війна», - подумав Степан, виглянувши у вікно. Час смутку, роздумів, перепочинку, час громадянської війни всередині кожного. Час виживання для всіх…

Чия сила – того й правда.

Святе місце ворога пустим не буває – факт.

Час гоїть рани. Згладжує біль, спогади…

Усі ми слабкі, і часом не знаємо, що чинимо…

Пам'ять довша за життя. На жаль чи на щастя?

Тільки навіть в останнього знедоленого півника завжди є шанс змахнути крильми і рвонути на волю.

Але зовні люди теж мало чим відрізняються.

Голод – основа цього світу. Базовий тваринний інстинкт однаково штовхає до прогресу і воєн, любові й ненависті…

Людина має щось робити і якось заробляти на життя.

Вижити – це не жити.

Молитва – надто слабка порівняно з автоматом. У час Христа такої зброї не було.

У часи війни зброя розмовляє найкраще…

Ті війни – як хвороба, на яку ради нема: повертаються і повертаються!

Зі зброєю навіть опудала викликають повагу.

… ті, що мають зброю, — або свої, або вороги, а всі решта без зброї – їм винні.

Ще ніхто до пуття не розказував, як воно – бути божевільним…

… треба, щоб тебе боялися.

Живі страшніші. Живих треба боятися.

Життя – коротке. Завтра може й не настати.

Проте війна, що має владу над живими і мертвими, є жорстокою повелителькою й часу: в одних забирає дні й роки, відведені небом на життя, а в живих краде час, акумульований тисячами поколінь мертвих у знання і красу. Краса – зайва.

Коли людське життя знецінюється до життя мухи, принципи стають пилом, слова німіють, душа завмирає в зародку…

Гроші живим треба!

Не варто всміхатися. Краще бути чесним із собою, і з людьми…

Щоб навчитися не набивати ґулі, треба їх спочатку набити. Щоб знати, що таке успіх, треба пізнати невдачі. Щоб стати щасливим – перейти через біль. Пізнати дружбу не можна, не переживши зради… Істини стають зрозумілішими лише через твій досвід.

Натягнувши черевики того, хто тобі подобається, все одно не станеш ним!

…людина робить і збирає тільки те, що їй потрібно.

…любов – це завжди біль.

Ліси і темрява – це друзі українців.

Любов - велика видумка цього злого світу.

… діти – це горнятко води на старості літ.

Надто часто слова, сказані не туди й не так, обвалювали його світ і світ близьких людей лавиною болючих подій.

Але ризикувати життям рідних – це не своїм. Це різні речі.

Рідні мають жити, друзі! А то залишаться лиш ті, що за годину наше майно порозбирають, - таким і України не треба. Їм аби кусень хліба й ланцюг не надто короткий. І не буде з ними України, не бу-де-е…

Смерть заради смерті нам не потрібна. Щоб боротися, треба бути живим, а не мертвим.

Важко не стати самому болотом, проходячи через нього.

А що вона, ота душа? Маленька невидима шафа, в яку люди заселяють здебільшого сатану? Може, таки вартувало заповнити її молитвою? Смиренна дурня проти войовничого зла. Ні, зло розуміє тільки мову зла.

Нема боротьби без жертв…

У грі живуть роллю, яку отримують. А хочеться творити власну роль самому.

Можливо, інколи наші нащадки мають обличчя тих, кого образили ми, і душу тих, хто любив нас? І вони обирають нас, щоб наші душі росли і в них ставало більше любові?..

Новий день кращий – як нова одежа, нова забавка, автівка чи нова пахуча книжка, а хоч раз прочитана – менш вартісна, бо запах нового незабутній. Це запах мрій і сподівань – найкращих емоцій, допоки… Завтра новий день. Те, що не дало радості, - геть, не треба тебе, у пил часу. Та час – мов дерево. Має корені, крону. Кожен на планеті – на цьому дереві. Хто у корінні, а хто – у кроні. Завтра новий день. Нові події , нові ідеали… І цей новий день обростатиме людьми, подіями, добром чи злом, сягаючи корінням у день вчорашній…

Цитати про твір

	Ця книга — вибух у голові і серці, яка настільки поглинає емоційно, змістовно, ідейно, художньо, що неможливо заспокоїтися і прийти до тями.
	— Ірина Власенко

	Книга написана чудовою українською мовою. Але магія тексту навіть не в мові, а у постійній ненав'язливій, непрямій, дуже тонкій присутності автора, який ніби зверху спостерігає за всім, що відбувається. І не оцінює, не дає порад або настанов, але непомітно направляє розум і серце туди, куди вони мають рухатися.
	— Ірина Власенко

Джерела

• Тетяна Пахомова. Схизматик. Діти Каїна. — Харків: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2021. — 336 с.