Сапфо

Матеріал з Вікіцитат
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сапфо
Herkulaneischer Meister 002b.jpg
Римська фреска (так звані «Сапфо»)
Wikipedia-logo.svg Стаття у Вікіпедії
Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Сапфо (Сафо) (VII — VI ст. до н. е.) — найславетніша давньогрецька поетеса, композиторка, музикантка. Авторка монодичної меліки і сапфічної строфи. Першою в історії літератури оспівувала лесбійську романтику й сексуальність.

Цитати[ред.]

  •  

Замовкни, жінко в серці! Годі! Чуєш!
Я чоловіком дужим хочу буть!
Стріпнись, Сапфо! Тебе чекають лаври
І пишний шлях з Парнасу на Олімп...
І порівнятись ти з жінками хтіла,
І на кохання ліру промінять?
Ні, тричі ні?! Чека нас інша доля,
Я в світ прийшла з зорею на чолі
І з бурею співочого натхнення[1]...

З драми «Сапфо»
  Людмила Старицька-Черняхівська
  •  

Не гнівайся, але скажу я щиро:
Кохання все-таки найкраще не в піснях,
Коли воно прилюдно дзвонить світу
Про те, що мусить буть заховане від всіх.
Мені, сказати правду, навіть прикро,
Коли я чую, як по всіх усюдах
Співає хто попало ті слова,
Які мені моя Сапфо так ніжно,
Так тихо й соромливо шепотіла,
Тихесенько, щоб не почув ніхто[2].

з незакінченого драматичного етюду «Сапфо»
  Леся Українка

Примітки[ред.]

Джерела[ред.]

  • Віра Агеєва, Ірина Борисюк, Оксана Пашко, Олена Пелешенко, Ольга Полюхович, Оксана Щур. Бунтарки: нові жінки і модерна нація. — Київ: 2020. — 368 с. — ISBN 978-617-7622-21-4
  • Упоряд. Віра Агеєва, Тамара Марценюк. Інша оптика: Ґендерні виклики сучасності. — Київ: 2019. — 256 с. — ISBN 978-617-7622-08-5


Bookmark-new.svg