Сапфо

Матеріал з Вікіцитат
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сапфо
Herkulaneischer Meister 002b.jpg
Римська фреска (так звані «Сапфо»)
Wikipedia-logo.svg Стаття у Вікіпедії
Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Сапфо (Сафо) (VII — VI ст. до н. е.) — найславетніша давньогрецька поетеса, композиторка, музикантка. Авторка монодичної меліки і сапфічної строфи. Першою в історії літератури оспівувала лесбійську романтику й сексуальність.

Цитати з віршів Сапфо[ред.]

  •  

Зневажив
Хто тебе, Сапфо?
Хто тікає – скрізь піде за тобою.
Хто дарів не взяв – сам дари вестиме,
Хто не любить нині, полюбить скоро,
Хоч ти й не схочеш[1][2].

  •  

Не в силах ткати я –
Серце болить,
О рідна мамо!
Жагою, мов вогнем,
Мучить мене
Кіпріада ніжна[3][4].

Вірші про Сапфо[ред.]

  •  

Замовкни, жінко в серці! Годі! Чуєш!
Я чоловіком дужим хочу буть!
Стріпнись, Сапфо! Тебе чекають лаври
І пишний шлях з Парнасу на Олімп...
І порівнятись ти з жінками хтіла,
І на кохання ліру промінять?
Ні, тричі ні?! Чека нас інша доля,
Я в світ прийшла з зорею на чолі
І з бурею співочого натхнення[5]...

З драми «Сапфо»
  Людмила Старицька-Черняхівська
  •  

Не гнівайся, але скажу я щиро:
Кохання все-таки найкраще не в піснях,
Коли воно прилюдно дзвонить світу
Про те, що мусить буть заховане від всіх.
Мені, сказати правду, навіть прикро,
Коли я чую, як по всіх усюдах
Співає хто попало ті слова,
Які мені моя Сапфо так ніжно,
Так тихо й соромливо шепотіла,
Тихесенько, щоб не почув ніхто[6].

з незакінченого драматичного етюду «Сапфо»
  Леся Українка

Цитати про Сапфо[ред.]

  •  

«Пісня Афродіти» — це жіноче коло, де й має «включитися» ота жіноча магія. До того ж припускають, що цей вірш вимагав хорового співу, був таким собі жіночим поетичним перформансом. І нарешті момент, якого в українському класичному перекладі не видно взагалі: Сапфо просить прихилити до себе дівчину. Об’єкт бажання у її поезіях – завжди жіночого роду: «блаженна», «володарка», «Кіпріада»[7]З есею «Сапфо»//«Ніч на Венері: 113 письменниць, які сяють у темряві»

  Ганна Улюра
  •  

Про Сапфо як про дивовижне явище пафосно писав уже Страбон у 7 році до н. е.: «Не збереглося в пам'яті людей, не з’явилося жодної жінки, яка в поезії могла б витримати порівняння з Сапфо»[4]. — З есею «Сапфо»

  — Ганна Улюра

Примітки[ред.]

  1. Пер. Г. Кочура
  2. Ніч на Венері, 2020, с. 6
  3. Пер А. Содомори
  4. а б Ніч на Венері, 2020, с. 5
  5. Бунтарки, 2020, с. 214
  6. Агеєва, 2019, с. 18
  7. Ніч на Венері, 2020, с. 7

Джерела[ред.]


Bookmark-new.svg