Промете́й (грец.Προμηθεύς, лат.Prometheus — провидець) — у грецькій міфології віщий і добрий син титана Япета й німфи Клімени Фетіди (варіанти: Асії, Феміди), брат Атаманта, Менетія та Епіметея, батько Девкаліона. Викрав з Олімпу вогонь і передав його людям, за що був ув'язнений богами. Звільнений героєм Гераклом. У мистецтві образ Прометея використовується як персоніфікація просвітителя.
Це Прометей, а не жоден Саваоф чи Єгова, створив людей з глини. Яке слово найперше зринає в нашій асоціативній свідомості, щойно чуємо його ім'я? Правильно — «вогонь». А мало би бути «глина», хоч і червона.[3] — «Лексикон інтимних міст» (розділ «Ікс, 1970—1986», 7).
↑Андрухович Ю. Лексикон інтимних міст. Довільний посібник з геопоетики та космополітики. — Чернівці: Книги — XXI; Meridian Czernowitz, 2016. — С. 162. — ISBN 978-617-614-128-0