Геракл

	Геракл (Геркулес)
	міфологічний давньогрецький герой, напівбог, у давньоримській міфології Геркулес
	Медіафайли у Вікісховищі

Вікіпедія

Дивіться у Вікіпедії:

Геракл

Гера́кл (грец. Ηρακλής), з латини Геркулес (лат. Hercules), Алкід (лат. Alcīdēs) — ім'я кількох персонажів давньогрецької міфології. Найбільш відомий з них — герой, напівбог, син бога Зевса та земної жінки Алкмени, найбільше відомий своїми 12 подвигами на службі в царя Еврістея, боротьбою з велетнями та звільненням Прометея. Праонук Персея. У переносному розумінні Геракл (Геркулес) є символом велетенської сили, нездоланності, мужності та винах-ідливості.

Цитати

…маленький Геракл вже міцно спав, затиснувши в кулаках задушених змій; вони бовталися тепер, як дві мотузки, по боках колиски.^[1]
Тіресій провістив Амфітріону, що, коли Геракл виросте, він не тільки переможе всіх звірів і людей, але й допоможе самим богам впоратися зі страшними сторукими гігантами, які живуть на краю землі.^[2]

Немейський лев

Геракл підібрав свої стріли і похитав головою — їхні бронзові наконечники зовсім розплющилися. Він повісив лук на плече і, міцно стискаючи в руках палицю, побіг слідом за левом, дивуючись несподіваному боягузтву такого зухвалого звіра.

У глибині печери він побачив два зелених вогника, два страшні ока лютого лева, і з жахом покинув печеру.
Так Геракл ганявся за звіром до пізньої ночі, поки нарешті не зрозумів, що ніколи не наздожене звіра, якщо не придумає якоїсь хитрості.
іднявши палицю, Геракл зі страшною силою вдарив звіра по голові. Удар був такий сильний, що кам'яний череп тріснув. Немейський лев упав до ніг Геракла і забився в судомах, намагаючись піднятися на ноги. Тоді Геракл схопив його руками за горло і стискав до тих пір, поки звір не задихнувся.

Моларх скрикнув од несподіванки — він побачив перед собою Геракла, який за тридцять днів обріс бородою і густим кошлатим волоссям, зовсім як грізний бог лісу Пан. Над головою Геракла замість шолома височила морда Немейського лева, а тіло було вкрите кам'яною шкурою, твердою, як панцир…

Моларх скрикнув од несподіванки — він побачив перед собою Геракла, який за тридцять днів обріс бородою і густим кошлатим волоссям, зовсім як грізний бог лісу Пан. Над головою Геракла замість шолома височила морда Немейського лева, а тіло було вкрите кам'яною шкурою, твердою, як панцир…^[3]

Лернейська гідра

Від запаху отруйних трав кров прилила до голови. Обережно намацуючи шлях, Геракл крокував з купини на купину, а болото здіймалося й хиталося під ним.

Схопивши камінь, Геракл повис на віжках, а Іолай хльоснув коней, і вони, дружно рвонувши колісницю, витягли Геракла на край трясовини.
Страшна Гідра гналася за ним так стрімко, що Гераклові довелося захищатися мечем від зміїних жал.
Геракл став міркувати, як йому виманити Гідру на землю. Він наказав Іолаєві заїхати на північний край болота, звідки дув вітер, і підпалити сухий очерет.
Тільки-но перша голова змії торкнулася землі, Геракл одним стрибком наступив їй на шию і помахом меча відтяв її геть. Тоді решта вісім голів, випустивши жала і оголивши отруйні зуби, накинулися на Геракла.
Одну за одною відрубав він ще сім голів, але дев'яту, найлютішу і найбільшу, він ніяк не міг відрубати, тому що вона була безсмертною.
Він уже втрачав надію здобути перемогу над Гідрою, як раптом йому сяйнула щаслива думка. Він став кричати Іолаєві, щоб той приніс йому палаючу гілку дерева.
Тільки-но Геракл відрубував зміїну голову, Іолай припікав палаючою гілкою криваву рану.
Тріумфуючи перемогу, Геракл вмочив свої стріли в отруйну зміїну кров і просочив їх зміїною отрутою, щоб стріли вбивали на смерть.^[4]

Ериманфський вепр

Але знову, перш ніж звір встиг кинутися на нього, Геракл відскочив убік. Ставши так, щоб сонячні промені відбивалися від гладенької поверхні щита, Геракл пустив цілий сніп променів у налиті кров'ю очі чудовиська і з гучним криком почав гамселити по щиту дубиною.

Однак Геракл невідступно гнався за ним, не перестаючи гриміти щитом і час від часу страшенно кричав.

Тоді Геракл закричав так пронизливо і вдарив по щиту з такою силою, що переляканий звір впав у пухкий сніг і загруз по самісінькі вуха. Як не бився, як не гарчав вепр, він усе глибше загрузав у глибокому заметі.^[5]

Джерела

Міфи Стародавньої Греції у переказі Льва та Всеволода Успенських= https://xn--80aaukc.xn--j1amh/– Дитячі книги з малюнками українською мовою

Ілюстрації – С.Бордюг.

Примітки

↑ [1]
↑ [2]
↑ [3]
↑ [4]
↑ https://xn--80aaukc.xn--j1amh/gerakl9.html

[1] [1]

[2] [2]

[3] [3]

[4] [4]

[4-5] ttps://xn--80aaukc.xn--j1amh/gerakl9.html

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]