Перейти до вмісту

Пахольчук Стефанія Григорівна

Матеріал з Вікіцитат

Стефанія Григорівна Пахольчук (нар. 5 вересня 1948, Боришківці, Борщівський район, Тернопільська область) — українська поетеса.

Цитати з творів[ред.]

  •  

За небес доброту і за теплу, погідну хвилину,
Не встидаючись, всі на коліна свої припадім —
І за мир, і за хліб, і за вільну свою Україну
Ми подяку Творцю у молитві до ніг покладім. — «Осінь 2000-го»[1]

  •  

Я з того краю родом, де завжди
Традиції дідів своїх тримають,
Де звичаї і мову берегли,
Де «Заповіт» Шевченка пам'ятають. — «Я з того краю родом»[2]

  •  

Вкраїно мила, гордосте моя,
Тобі довіку в людях своїх жити,
Допоки щедра, рідная земля,
На світ цей буде лицарів родити. — «Я з того краю родом»[3]

  •  

Біжать роки, міняються гетьмани,
Вкраїна в нас була і є одна
І люд з низин грудьми за нею встане,
Гіркую чашу випивши до дна. — «Чекаємо на краще»[4]

  •  

Щоб знову землі щедро зародили,
Щоб знов співали, з поля ідучи…
Пошли нам, Боже, мудрості і сили,
Як жити і боротися навчи. — «Чекаємо на краще»[4]

  •  

Стояти, стояти, стояти,
За правду в хвилини печалі,
Нас вчили Вітчизну кохати
Оті, що вмирали на палі.[4]

  •  

Нарікаю… Впала, знов встаю,
І картаю долю я свою:
Де моя провина, люди, як?
Сію зерно, а росте будяк! — «Нарікаю»[5]

  •  

Треба вірити, вірити, вірити,
Ми без віри — трава, спориші,
Треба зерна духовні посіяти,
Віра — сила несхитна душі. — «Треба вірити»[6]

  •  

Відізвись, моя земле, і дзвоном на сполох забий,
Хай почує весь світ в благовісному тому звучанні —
Ще жива Україна і рід її вічно живий! — «Розкажи мені, земле»[7]

  •  

Я — людина земна з передгір'я,
Чомусь віру в звичайне повір'я:
Хто живе, де високі Карпати,
До висот мусить душу підняти. — «Передгір'я Карпат»[8]

Примітки[ред.]

Джерела[ред.]

Воскресни в кожнім серці, Україно! / М. Яворський. — Дрогобич: Відродження, 2001. — 158 с. — ISBN 966-538-151-2