Бог вивищує на праведнім мірилі свого правосуддя одні держави, а інші за гріхи та беззаконства смиряє; одні уярмлює, інші звільняє; одні підносить, інші скидає долі[4].
Кожна держава складається і стверджується непорушною цілістю кордонів[4].
Всілякі утяження і здирства вірним людям походять від владолюбних накупнів, які, прагнучи неситою пожадливістю для свого пожитку військових і посполитих урядів, зваблюють гетьманське серце корупціями[4].
Великоросійське жорстоке і в цілому світі небувале право — через нього часто багато невинних гинуть[5]. — З «Листа до Стефана Яворського», 20-ті рр. XVIII ст.
Потреба любови все терпить, особливо, коли допомагає втішити когось при великих клопотах[5]. — З «Листа до Папи Римського», 1727 р.
З «Листа до Війська запорозького», 23 квітня 1734 р.
Москва, бачачи звідусюди війну важку й небезпечну, потурає, лестить вам, золоті гори обіцяє, жалуванням грошовим утішає і на всілякі вольності згоджується, але що трапиться з вами по закінченні і до якого нещастя та згуби ви тоді дійдете[5]?
Зметикуйте, до яких ідете ви, чи вже дійшли, приятелів[5]!
Якщо знайдете в чомусь неправду, викрийте мене[5]!
Що ви принесли Вітчизні, батькам, вашій братії, родичам і всьому народові українському, віддаючись під владу і панування московське? Чи поліпшилися від того права та вольності, Москвою порушені й відібрані[5]?
Та присяга, якщо ви її склали, не чинна і перед Богом не грішна, бо, присягнувши попередньо одностайно на звільнення Вітчизни, тепер ви присягли лукаво, а чи можна присягати на погибель Вітчизни[6]?
Москва, узявши з вас присягу, як захоче, так з вами із Вітчизною нашою вчинить, і тоді присяга ваша й душу вашу занапастить, і Вітчизну в безодню кине, вольностей позбавить[6].
Через вашу несталість ми втратили цей момент для звільнення нашої любої Батьківщини і ніколи вже такого не побачимо
і до кінця днів не дочекаємося[6].
Він міг бути канцлером великої імперії, не те що генеральним писарем у козаків. Що мене вражає, це його великий інтелект та освіта[7].
— Альфред Енсен
Навіть у найближчих до нас країнах, де працював я послом нашої держави, ніхто не знає, що Пилип Орлик створив першу в Європі демократичну конституцію, затверджену козацькою радою 5 квітня 1710 року в Бендерах. Засади громадянських прав, що лягли в основу цієї конституції, випередили на чотири десятиліття французьких енциклопедистів та на вісім десятиліть укладачів польської антифеодальної хартії з 1794 р[7]. — «Енергія культури» (лекція) (2004)
З вини нашої теперішньої псевдодержавницької ідеології Пилип Орлик по справедливості не оцінений в Україні. Йому не поставлено пам’ятника, його твори належним чином не вивчено і не видано. Як і Мазепа, він перебуває в зоні замовчування, зумисної неуваги, бо все своє життя присвятив боротьбі за визволення України з-під російської кормиги[7]. — «Енергія культури» (лекція) (2004)
— Дмитро Павличко
«Стародавній хоробрий козацький народ, що раніше називався козарським», – йдеться у преамбулі до Конституції Пилипа Орлика. Таким чином українське козацтво вело свій родовід від давнього народу – хозарів[8].
Мудрість передвічна. Афоризми давніх українських мислителів ХІ - поч. ХІХ ст. Упоряд. Валерій Шевчук. — Київ: Кліо, 2019. — 440 с. — ISBN 978-617-7023-96-7
Стаття у Вікіпедії
Роботи у Вікіджерелах
Медіафайли у Вікісховищі
