Мій Раґнарьок

Матеріал з Вікіцитат
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Мій Раґнарьок (рос. Мой Рагнарёк) – роман, виданий 1998 року під псевдонімом Макс Фрай.

Цитати[ред.]

  •  

Страх існує тільки доти, поки залишається надія на порятунок.

 

рос. Страх существует лишь до тех пор, пока остается надежда на спасение.

  •  

Ти б дуже здивувався, якби дізнався, на що може натрапити людина, беручись за ревізію власного майна!

 

рос. Ты бы здорово удивился, если бы узнал, на что может наткнуться человек, принимаясь за ревизию собственного имущества!

  •  

Ми завжди йдемо виключно назустріч долі: через будь-які дві точки, розташовані на площині, можна провести одну і тільки одну пряму.

 

рос. Мы всегда идем исключительно навстречу своей судьбе(...): между двумя любыми точками, расположенными на плоскости, можно провести одну и только одну прямую.

  •  

Більшість людей все життя перебувають зовсім не в реальному світі, а в тому, в існуванні якого «заздалегідь упевнені».

 

рос. Большинство людей всю жизнь пребывают не в реальном мире, а в том, в существовании которого они «заранее уверены»

  •  

Мертвому однаково. Тому з ним слід чинити так, як це зручно живим.

 

рос. Мертвому все равно. Поэтому с ним следует поступить так, как удобно живым.

  •  

Саме з тих, кому огидна влада над іншими, виходять найкращі правителі.

 

рос. Именно из тех, кому противна власть над другими, получаются самые лучшие правители

  •  
 

рос. Жизнь – это восприятие и осознание

  •  

Чим менше захоплення у тебе викликає все людство в цілому, тим більше шансів у якого-небудь незнайомця зачепити таємничу, тонку струнку у твоєму серці.

 

рос. Чем меньше восторгов вызывает все человечество в целом, тем больше шансов у какого-нибудь незнакомца задеть таинственную, тонкую, струнку в твоем сердце.

  •  

Сон добрий тим, що завжди можна прокинутися. Принаймні, ті, хто сплять, зазвичай просинаються.
– Людське життя теж добре тим, що завжди можна прокинутися. Правда, люди зазвичай чомусь не просинаються.

 

рос. – (...)сон хорош тем, что всегда можно проснуться. Во всяком случае, спящие, как правило, просыпаются.
– Человеческая жизнь тоже хороша тем, что всегда можно проснуться. Правда, люди, как правило, почему-то не просыпаются.

  •  

– Взагалі, слово «хороший» тобі не дуже пасує, ти вже не сердься. Але й визначення «поганий» теж зовсім недоречне.
– Твоя правда. Обидва ці слова недоречні в більшості випадків.

 

рос. – (...)Вообще-то слово «хороший» к тебе не слишком подходит, ты уж не обижайся. Но и определение «плохой» тоже совершенно неуместно.
– Твоя правда. Оба эти слова вообще неуместны в большинстве случаев.

  •  

Хто зна, на що здатні боги напередодні своєї загибелі.

 

рос. Кто знает, на что способны боги накануне своей гибели!

  •  

Вигляд – це завжди тільки вигляд. Ким би ти не здавався, які б зміни не відбувалися з твоїм обличчям і характером, ти - це завжди тільки ти сам.

 

рос. Облик – это всего лишь облик. Кем бы ты ни казался, какие бы перемены ни происходили с твоим лицом и нравом, ты – это всегда только ты сам.

  •  

Страх має свою непереборну чарівність.

 

рос. У страха есть свое непреодолимое очарование.

  •  

Коли дуже добре прикидаєшся, переконати можна кого завгодно, навіть себе самого.

 

рос. Когда очень хорошо притворяешься, можно убедить кого угодно, даже себя самого.

  •  

Ми все життя знаходимося у становищі засуджених до смерті, але одна справа – знати, що це відбудеться коли-небудь, і зовсім інша - насподівано виявити, що оце «коли-небудь» настане прямо завтра.

 

рос. Мы всю жизнь находимся в положении приговоренных к смерти, но одно дело – знать, что это произойдет когда-нибудь, и совсем другое – внезапно обнаружить, что это самое «когда-нибудь» наступит прямо завтра.

  •  

Будь-який сон має закінчуватися пробудженням, якщо не хоче виявитися смертю.

 

рос. Любой сон должен заканчиваться пробуждением, если не хочет оказаться смертью.

  •  

Той, кому судилося померти, має право наостанок доторкнутися до найкращого, що в нього було.

 

рос. Тот, кому суждено умереть, имеет право напоследок прикоснуться к лучшему, что у него было.

  •  

Лють минула, ніби її й не було, залишилася лише нескінченна втома і так само нескінченний сум, що стирав усі інші почуття, як волога ганчірка стирає сліди крейди.

 

рос. Ярость прошла, словно ее и не было, осталась только бесконечная усталость и такая же бесконечная печаль, стирающая все остальные чувства, словно мокрая тряпка следы мела.

  •  

Скільки завгодно насолоджуватися самотністю, жерти її великими ложками, тільки б не захлинутися!

 

рос. Сколько угодно наслаждаться одиночеством, жрать его большими ложками, лишь бы не захлебнуться!

  •  

Якщо ти прийдеш в гості, я не робитиму вигляду, ніби справді вірю, що ми вороги.

 

рос. Если ты придешь в гости, я не буду делать вид, будто действительно верю, что мы – враги

  •  

Чому б людям не взяти на себе відповідальність за власну долю замість того, щоб бормотати чергову молитву?

 

рос. Почему бы людям не взять на себя ответственность за собственную судьбу, вместо того чтобы бормотать очередную молитву?

  •  

Контролювати ситуацію значно простіше і приємніше, ніж довірити це комусь іншому.

 

рос. Контролировать ситуацию куда проще и приятнее, чем доверить это кому-то другому.

  •  

Страшно буває тільки тому, хто безпорадно сидить на задньому сидінні і намагається переконати себе, що кермо в надійних руках.

 

рос. Страшно бывает только тому, кто беспомощно сидит на заднем сиденье и пытается убедить себя, что руль в надежных руках.

  •  

Щоб отримати шанс на безсмертя, треба відмовитися від надії на нього. Взагалі відмовитися від надії. Відчай – дивовижний ключ до могутності, навіть не ключ, а відмичка, здатна відкрити майже будь-який замок... І зазвичай це єдиний ключ, доступний людині.

 

рос. Чтобы получить шанс на бессмертие, надо отказаться от надежды на него. Вообще отказаться от надежды. Отчаяние – удивительный ключ к могуществу, даже не ключ, а отмычка, способная открыть почти любой замок… И обычно это единственный ключ, доступный человеку.

  •  

Жодна могутність і жодні метаморфози не зможуть звільнити мене від болю.

 

рос. Никакое могущество и никакие метаморфозы не смогут избавить меня от боли.

  •  

Можна втратити могутність, можна втратити безсмертя і розум – так теж буває, але це ще не кінець...

 

рос. Можно утратить могущество, можно утратить бессмертие и разум – так тоже бывает, но это еще не конец…

  •  

Негативний досвід зазвичай приносить набагато більше користі, ніж позитивний.

 

рос. Негативный опыт обычно приносит куда больше пользы, чем позитивный.

  •  

Не квап долю. Краще подякуй їй: сьогодні вона подарувала нам ще один день життя.

 

рос. Не торопи судьбу(...). Лучше сказать ей спасибо: сегодня она подарила нам еще один день жизни.

  •  

Час – страшна штука. Його не можна скасувати. Він іде, заколисує нас своїм ритмічним ходом, і ми починаємо думати, що так буде завжди. Але одного разу неодмінно настає момент, коли з'ясовується, що його більше не залишилося і все скінчилося – саме для мене, а не для когось іншого, не для безликої статистичної одиниці, смерть якої не може ні засмутити, ні налякати, ні навіть насторожити.

 

рос. Время – страшная штука(...). Его нельзя отменить. Даже если очень хочется. Оно идет, и все тут, убаюкивает нас своим ритмичным ходом, и мы начинаем думать, что так будет всегда. Но однажды непременно наступает момент, когда выясняется, что его больше не осталось и все закончилось – именно для меня, а не для кого-то другого, не для безликой статистической единицы, смерть которой не может ни огорчить, ни напугать, ни даже насторожить.

  •  

Хвилина слабкості може статися в кожного. Яка різниця, чого тобі раптом захотілося? Це не має жодного значення.

 

рос. Минута слабости может случиться у каждого. Мало ли чего тебе вдруг захотелось? Это не имеет никакого значения.

  •  

Час, який в нас ніби-то є – найпідступніша з оман. Все, що в нас є – це одна-єдина мить. Ця мить може стати хвилиною слабкості чи годиною сили – все залежить тільки від нас.

 

рос. Время, которое у нас якобы есть, – самое лукавое из наваждений. (...) Все, что у нас есть, – это одно-единственное мгновение(...)! Это мгновение может стать минутой слабости или часом силы – все зависит только от нас.

  •  

Закони світу, в якому ми ще досі мешкали, говорять, що одна подія неодмінно має змінитися іншою.

 

рос. Законы мира, где мы все еще обитали, гласят, что одно событие непременно должно смениться другим.

  •  

Іноді воля – найстрашніший дар.

 

рос. Иногда свобода – самый страшный дар.

  •  

У справжнього поета нема нічого, крім слів, і він боїться зникнути, якщо замовкне...

 

рос. У настоящего поэта нет ничего, кроме слов, и он боится исчезнуть, если замолчит…

  •  

Дійсність завжди простіша, ніж вигадка. І значно страшніша. Навколо повно драконів, які час від часу пожирають нас живцем, день за днем, так що ми перестаємо звертати на них увагу і вважаємо, що це і є нормальне людське життя.

 

рос. Действительность всегда проще, чем вымысел. И гораздо страшнее. Вокруг полным-полно драконов, которые то и дело пожирают нас заживо, изо дня в день, так что мы перестаем обращать на них внимание и считаем, что это и есть нормальная человеческая жизнь.

  •  

Зелені листочки й інші дива природи, на які ми не звертаємо жодної уваги, доки в нас не починаються неприємності в особистому житті і ми не починаємо роззиратися по сторонах в пошуках хоч якого-небудь жалюгідного натяку на втіху... І новорічні свята - ці дивовижні дні, коли люди збираються разом, щоб за традицією відзначити прихід ще одного року їх короткого і безглуздого життя, натужно розважаючись, поспішно поїдаючи щось не настільки огидне, як в будні дні. Телефонують друзям і родичам і збираються в купки, щоб отримати наглядні докази того, що вони потрібні хоча б комусь.

 

рос. Зеленые листочки и прочие чудеса природы, на которые мы не обращаем никакого внимания, пока у нас не начинаются неполадки в личной жизни и мы не принимаемся озираться по сторонам в поисках хоть какого-нибудь жалкого намека на утешение… И новогодние праздники – эти дивные дни, когда люди собираются вместе, чтобы по традиции отметить наступление еще одного года их короткой и бессмысленной жизни, натужно веселясь, торопливо поедая что-нибудь не настолько омерзительное, как в будние дни. Звонят друзьям и родственникам и собираются в кучки, чтобы получить наглядные доказательства, что они нужны хоть кому-то…

Джерела[ред.]