Матвієнко Ніна Митрофанівна
Матвієнко Ніна Митрофанівна | |
Стаття у Вікіпедії | |
Медіафайли у Вікісховищі |
Ні́на Митрофа́нівна Матвіє́нко (10 жовтня 1947, с. Неділище, Ємільчинський район, Житомирська область, Українська РСР) — українська співачка, народна артистка України з 1985, лауреатка Державної премії УРСР ім. Шевченка (1988), Герой України.
Цитати Ніни Матвієнко
[ред.]Мені здалося, що я також померла. Я живу, а мені соромно, що я живу. Вибачте мене! Вибачте мене, що я живу. Живу замість тих дітей. Що не змогла там когось замінити... Сьогодні Україна як вдова. Всі жінки як вдови. Це наші діти.[1] — Про Небесну Сотню. |
Я давно стою на сцені, мені вже 67-й рік... Не можна артистам задавати тон їхнього життя. Коли людина замовкає, вона просто гине. Потрібно взагалі благословляти тих, хто ще може співати.[1] |
Я просто працюю. Виконую те, що мені подобається — слова, музику. Якщо мені від цього боляче — значить, воно справжнє. Потрібно бути самим собою — таким, як ти є. Не замахуватися на те, що створили інші, а створювати щось своє.[1] |
Київ не відчуває того, що там (на Сході) відбувається. Це зовсім інша ситуація. Київ і ця дорога від Дніпропетровська до Маріуполя і далі до Донецька — це інші абсолютно дороги, інші обличчя людей. І нам потрібно більше інформації, більше показувати по телебаченню. Бо не знятий жоден бій, не показують втрати. Показують тільки інформаційні речі, а це викликає байдужість.[1] |
Нікуди не поїду, ні за які гроші, ні за які мільйони. Там така ностальгія! Я була в Нью-Йорку 1,5 місяці в 1995 році, в Детройті, в Фладельфії, але так хотіла додому! Україна є Україна, комусь і тут потрібно жити. Тут мій Бог, мені здається, тільки тут він є, і я з ним тільки тут можу поспілкуватися.[1] |
Цитати про автора
[ред.]Голос |
|||||
— Іван Фідик[2] |
Примітки
[ред.]