Кальнофойський Атанасій
Атанасій Кальнофойський | |
Стаття у Вікіпедії | |
Медіафайли у Вікісховищі |
Атана́сій (Афана́сій) Кальнофо́йський (кінець XVI століття — після 1646) — соборний чернець Києво-Печерської лаври, український письменник XVII століття, церковний і культурний діяч. Автор книги «Тератургіма» (1638), в якій зроблено спробу пов'язати тодішнє богослов'я і подвижництво у Святих Печерах Києва з традицією старої Русі. Книга видана польською мовою.
Цитати
[ред.]З книги «Тератургима, або чуда», 1638 р.
[ред.]Пальмове дерево тим пишніше зародить, чим нижче великими тягарями змуситься схиляти до землі зрослі угору гілки свої[1]. |
Винні ягоди ніколи б із себе лікеру свого не видали б без доброго поту тих, що працюють[1]. |
Не дозволяє масна земля із середини себе легко комусь добути собі плодів. Також і саме любе небо купуємо працею[1]. |
Роксолянія на своє багата[1]. |
Хто ж не впише в календаря пам'яті добродійств наших? Тільки невдячник[1]. |
Правди торована дорога іде[1]. |
І той є брехуном, котрий товари своєї хитрості, несправедливості й неправди хоче утвердити і особливу надає їм одежу та й звідкілясь інде узятими рум’янами їх рум’янить[2]. |
Мисливець голої трутизни ніколи не подасть, а примітку докладає зверху, прикрасивши, усередині ж плюгавим начинивши гадом[2]. |
Життя людське віком звемо, час тисячі літ віком розуміємо, також біг теперішнього життя і майбутнього віком називаємо — так звемо часове коло, котре з поданими речами вічності перетягується[2]. |
Не дбаючи про мирську воду, розбійників не боїшся, смієшся із гніву Нептунового і з хвиль, що здіймаються подібно горам, для тих достатків, котрі залишити мусиш, о людино[2]! |
Справді, о роксолянине, добре дочасно так приготуватися туди, де доведеться навіки мешкати, туди маєтності свої пересилати і збирати, щоб ми від голоду, позбавлені ласки Божої, потім мізерно не конали[2]. |
Тих, що в землі лежать, хто кількість, пильно підраховуючи, полічить[2]? |
З’єднав Бог і дочки те Темряви зламати |
Речі Богині ніхто не погромить, |
Подячне місце в подячнім завше часі[3]. |
Квіт хоче здобити інші квіти[3]. |
Нерівні народжуємося, а рівні вмираємо[3]. |
Зло, що триває, смерть не вбиває, добре я звідав[3]. |
Ним при ньому ви жили, так само він вами, |
Буває часто: кого затираєм, |
Знайте: буде все добре йти у того, |
Примітки
[ред.]Джерела
[ред.]- Мудрість передвічна. Афоризми давніх українських мислителів ХІ - поч. ХІХ ст. Упоряд. Валерій Шевчук. — Київ: Кліо, 2019. — 440 с. — ISBN 978-617-7023-96-7