Еліза Ожешко

Матеріал з Вікіцитат
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Еліза Ожешко
Orzeszkowa1900.jpg
Еліза Ожешко
Wikipedia-logo.svg Стаття у Вікіпедії
Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Еліза Ожешко (пол. Eliza Orzeszkowa, 1841–1910) — польська письменниця.

Цитати[ред.]

  • Доброта — наче плуг, що оре землю під щастя, а щастя — немов сонце, від тепла якого розкриваються пуп'янки доброти[1].
  • Жінка і музика — це дві рідні сестри, які повинні ходити у парі
    • Kobieta i muzyka — to dwie siostry rodzone i powinny chodzić w parze.
  • Людська душа має лише два стани — або поле битви, або картина розгрому
    • Dusza ludzka ma dwa tylko stany: jest polem walki lub pobojowiskiem.
  • Ніхто не розуміє жінки… Та й вона сама себе — теж.
    • Nikt nie rozumie kobiety… ona sama siebie też nie.
  • Не кожен знає скільки всеможливої, щирої правди міститься у кожному жіночому вигуку «Оце чоловік!»
    • Nie każdy wie, ile różnorakiej, szczerej prawdy mieści się w takim wykrzykniku kobiety «Ten to mężczyzna».
  • Gloria victis. Хвала переможеним
    • Gloria victis. Chwała zwyciężonym
  •  

Той епізод справив на все моє майбутнє життя вирішальний вплив... Він запалив у мені прагнення служити Вітчизні в міру моїх сил і характеру моїх здібностей: від його вогню і його сліз зародилася в мені покладення бодай невеликої цеглинки на той рятунковий міст, по якому мав пройти мій народ над широко розвернутою безоднею. Все те вчинив зі мною і в мені рік 1863-й. І, якби не його молот і не його долото, моя доля була зовсім іншою, і напевне я не була б письменницею.[2]Про допомогу генералу Ромуальду Траугутту під час повстання 1863-1864 років на землях колишньої Речі Посполитої.

Цитати про неї[ред.]

  •  

Серед багатьох листів я одержав одного рекомендованого. Почерк адресата був мені не знайомий, але чіткий, оригінальний, подібний до почерку Матейка... В листі було невелике оповідання «Малюнок з голодних літ», підписане зовсім не знайомим у нашій літературі жіночим прізвищем. До твору було додане несміливе прохання оцінити і надрукувати, якщо «воно того варте». Я почав читати, скоріше з обов'язку, ніж сподіваючить знайти щось варте уваги: але вже після перших рядків мене вразили глибоке почуття, щирість переконання, жива і багатобарвна образність, задатки непересічного таланту.[3]Про перше оповідання письменниці (1866 рік).

  — Людвік Єніке, редактор часопису «Ілюстрований тижневик» (Варшава).
  •  

Не було такої прекрасної живої і благородної думки, якої б вона не зіграла своїм натхненням. Не було такої суспільної неправди, проти якої вона б не боролася. Не було недолі, якої б вона не зрозуміла і не притулила до свого серця. Не було рани, хвороби, для яких би вона старанно не шукала ліків. Не було несправедливості, якої б вона не засудила з обуренням... Геніальна альтруїстка... великий майстер у сфері солодких звуків рідного слова, володарка, що вгору і вглибінь опанувала величезну спадщину людської думки, — хіба вона не проста як дитина, і не добра, як мати? Хіба вона не мужня, як саме життя, і не вірна, як смерть, на своєму солдатському посту?[4]Промова з нагоди 40-річчя Елізи Ожешко.

  Марія Конопніцька, польська письменниця.
  •  

Ім'я Ваше, як головної репрезентантки поступового і тверезого духу в польській літературі, звісне мені віддавна. З великою розкішшю я читав Ваші оповідання з єврейського життя... Ваші чудові образки «Z różnych sfer». Читав я дещо і з Ваших теоретичних праць («Kosmopolityzm i patriotyzm») і хоч далекий від думки, що відповідно пізнав цілість і глибину Вашої поетичної продукції, та всетаки сміло можу сказати, що на горизонті теперішньої польської белетристики Ви являєтесь мені звіздою першої величини.[5]1886 рік.

 

Возняк М. Еліза Ожешко і Іван Франко у взаємному листуванні. З життя і творчості Івана Франка. К., Вид-во АН УРСР, 1955, С.121.

  Іван Франко
  •  

Деяких речей у писательській техніці, дуже Вам завидую, як, наприклад, того делікатного тінювання чуттів і характерів, можливого тільки для жіночої руки, тої всеобнімаючої любові, розлитої, мов прозірчата синява погідного неба, над усіма Вашими битовими картинами («Sielanka nieróżowa», «Milord»). Розуміється, не говорю вже навіть про ту широту світогляду, про багатство знань людських відносин.[6]1887 рік.

 

Возняк М. Еліза Ожешко і Іван Франко у взаємному листуванні. З життя і творчості Івана Франка. К., Вид-во АН УРСР, 1955, С.115.

  Іван Франко

Примітки[ред.]

  1. а б 365 думок на добрий день / уклад.: А. Щепанська, Д. Лука SSP, Л. Кіндратович. — Львів: Видавництво Святого Павла, 2018; Видавництво "Свічадо", ISBN 978-966-938-245-0
  2. Вервес Григорій. Еліза Ожешко (1841—1910). / Ожешко Еліза. Над Німаном: Роман. — Київ: Дніпро, 1981. — С. 7.
  3. Вервес Григорій. Еліза Ожешко (1841—1910). / Ожешко Еліза. Над Німаном: Роман. — Київ: Дніпро, 1981. — С. 5.
  4. Вервес Григорій. Еліза Ожешко (1841—1910). / Ожешко Еліза. Над Німаном: Роман. — Київ: Дніпро, 1981. — С. 8.
  5. Вервес Григорій. Еліза Ожешко (1841—1910). / Ожешко Еліза. Над Німаном: Роман. — Київ: Дніпро, 1981. — С. 12.
  6. Вервес Григорій. Еліза Ожешко (1841—1910). / Ожешко Еліза. Над Німаном: Роман. — Київ: Дніпро, 1981. — С. 11.

Джерела[ред.]

  • cytaty.eu (польською)
  • Ожешко Еліза. Над Німаном: Роман. — Перекл. з польск. О. Стаєцький; Передм. Г. Вервеса. — Київ: Дніпро, 1981. — 501 с. — (Вершини світового письменства, том 40).