Марія Конопницька
| Марія Конопницька | |
| |
| Марія Конопницька | |
 Стаття у Вікіпедії
| |
 Роботи у Вікіджерелах
| |
 Медіафайли у Вікісховищі
|
Марія Конопніцька або Конопницька (1842—1910) — польська письменниця, великий майстер польської реалістичної прози і поезії другої половини XIX століття.[1]
Цитати[ред.]
...в тривожному збентеженні думок починаєш відчувати: так, повне щастя не в тому, щоб мати чоловіка... Ти загинеш, якщо тільки зі всією енергією пробудженої душі не захопишся якоюсь ідеєю, далекою від твоїх буденних клопотів, як небо від землі, якщо не поставиш перед собою в думках високої мети...[2] |
Автор ніколи не повинен, на мою думку, піддаватися омані мильних бульок, які носяться в його уяві. Він повенен триматися тверезого реалізму, щоб у його межах використати щасливий дар — уміння бачити прекрасне у звичайних проявах щоденного життя.[3] |
Цитати про неї[ред.]
Що за чудовий вірш надруковано в 29 номері «Ілюстрованого тижневика» під назвою «В горах»! Я почав читати його неприхильно, як і всі журнальні віршики, а закінчив з почуттям захоплення. Він звучить, як мазурка Шопена, його тональність чудова. Він — мов гірська луна. Під ним я побачив підпис: Марія Конопніцька. Я не знаю поетеси з таким прізвищем. Але у цієї пані чи панни справжній талант, що виблискує, як сонячний промінь, у кожному рядку її вірша.[4] — Стаття «Американські нотатки» у варшавському часописі «Ілюстрований тижневик» (1877 рік). |
|||||
| — Генрик Сенкевич |
Наївна надія, яка місцями пробивається ще в її перших віршах, — надія, що пропасть між покривдженими й упривілейованими можна зарівняти любов'ю, взаємним пізнанням і братерством, зазнала [тут] важкого удару.[5] — Про поему «Пан Бальцер у Бразилії» |
|||||
Франко Іван. Твори, т. XVIII, стор. 176. | |||||
| — Іван Франко |
Всі муки, що гноблять польського селянина на батьківщині, що з рідної землі женуть його в далеку чужину, а звідти назад у рідний край, всі надії і розчарування далекої, повної на усілякі пригоди подорожі, всі добрі і злі прикмети польського селянина задумала вона зібрати в цьому творі як у випуклому дзеркалі і показати в золотій оправі поезії.[5] — Про поему «Пан Бальцер у Бразилії» |
|||||
Франко Іван. Твори, т. XVIII, стор. 176. | |||||
| — Іван Франко |
Цитати із віршів
Не осквернять вороги наш дім |
|||||
| — Марія Конопницька "Присяга"[6] |
Тримати ми будемо Польщі стяг, |
|||||
| — Марія Конопницька "Присяга"[6] |
Не плюне нам пруссак в лице, |
|||||
| — Марія Конопницька "Присяга"[6] |
Не приходь до мене в дні щастя і любові, |
|||||
| — Марія Конопницька "Призыв"[6] |
Той піде за бороною |
|||||
| — Марія Конопницька "Этот плуг, соха и поле"[6] |
Хто допомогти сердечно рад |
|||||
| — Марія Конопницька "Этот плуг, соха и поле"[6] |
Свищуть кулі на війні, |
|||||
| — Марія Конопницька "Как король шел на войну"[6] |
Примітки[ред.]
- ↑ Поэзия народов мира, Москва «Детская литература» 1986 Стор.662
- ↑ Вервес Григорій. Марія Конопніцька. / Конопніцька Марія. Пан Бальцер у Бразилії: Новели. — Київ: Дніпро, 1974. — С. 8.
- ↑ Вервес Григорій. Марія Конопніцька. / Конопніцька Марія. Пан Бальцер у Бразилії: Новели. — Київ: Дніпро, 1974. — С. 14.
- ↑ Вервес Григорій. Марія Конопніцька. / Конопніцька Марія. Пан Бальцер у Бразилії: Новели. — Київ: Дніпро, 1974. — С. 6.
- ↑ а б Вервес Григорій. Марія Конопніцька. / Конопніцька Марія. Пан Бальцер у Бразилії: Новели. — Київ: Дніпро, 1974. — С. 19.
- ↑ Поэзия народов мира, Москва «Детская литература» 1986 Стор.324-327
Джерела[ред.]
- Конопніцька Марія. Пан Бальцер у Бразилії: Новели. — Перекл. з польск. Валентин Струтинський; Передм. Григорія Вервеса. — Київ: Дніпро, 1974. — 501 с. — (Вершини світового письменства, том 18).
