Марія Конопницька

Матеріал з Вікіцитат
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Марія Конопницька
Maria Dulębianka - Maria Konopnicka 1902.jpg
Марія Конопницька
Wikipedia-logo-v2.svg Стаття у Вікіпедії
Wikisource-logo.svg Роботи у Вікіджерелах
Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Марія Конопніцька або Конопницька (1842—1910) — польська письменниця, великий майстер польської реалістичної прози і поезії другої половини XIX століття.[1]


Цитати[ред.]

  •  

...в тривожному збентеженні думок починаєш відчувати: так, повне щастя не в тому, щоб мати чоловіка... Ти загинеш, якщо тільки зі всією енергією пробудженої душі не захопишся якоюсь ідеєю, далекою від твоїх буденних клопотів, як небо від землі, якщо не поставиш перед собою в думках високої мети...[2]

  •  

Автор ніколи не повинен, на мою думку, піддаватися омані мильних бульок, які носяться в його уяві. Він повенен триматися тверезого реалізму, щоб у його межах використати щасливий дар — уміння бачити прекрасне у звичайних проявах щоденного життя.[3]

Цитати про неї[ред.]

  •  

Що за чудовий вірш надруковано в 29 номері «Ілюстрованого тижневика» під назвою «В горах»! Я почав читати його неприхильно, як і всі журнальні віршики, а закінчив з почуттям захоплення. Він звучить, як мазурка Шопена, його тональність чудова. Він — мов гірська луна. Під ним я побачив підпис: Марія Конопніцька. Я не знаю поетеси з таким прізвищем. Але у цієї пані чи панни справжній талант, що виблискує, як сонячний промінь, у кожному рядку її вірша.[4]Стаття «Американські нотатки» у варшавському часописі «Ілюстрований тижневик» (1877 рік).

  Генрик Сенкевич
  •  

Наївна надія, яка місцями пробивається ще в її перших віршах, — надія, що пропасть між покривдженими й упривілейованими можна зарівняти любов'ю, взаємним пізнанням і братерством, зазнала [тут] важкого удару.[5]Про поему «Пан Бальцер у Бразилії»

 

Франко Іван. Твори, т. XVIII, стор. 176.

  Іван Франко
  •  

Всі муки, що гноблять польського селянина на батьківщині, що з рідної землі женуть його в далеку чужину, а звідти назад у рідний край, всі надії і розчарування далекої, повної на усілякі пригоди подорожі, всі добрі і злі прикмети польського селянина задумала вона зібрати в цьому творі як у випуклому дзеркалі і показати в золотій оправі поезії.[5]Про поему «Пан Бальцер у Бразилії»

 

Франко Іван. Твори, т. XVIII, стор. 176.

  Іван Франко

Цитати із віршів

  •  

Не осквернять вороги наш дім
І нашу мову не торкнуться більше — «Присяга» — Вірш став популярною патріотичною піснею. У роки Другої світової війни вона була гімном Війська Польського, створеного польськими патріотами в 1943 році в СРСР.[1]

 

Не осквернят враги наш дом
И наш язык не тронут больше

  — Марія Конопницька "Присяга"[6]
  •  

Тримати ми будемо Польщі стяг,
Поки остання година не гряне,
Поки не рухне мертвий ворог
І хрестоносних орд не стане.
Ми захистимо наш рідний поріг,
Нехай нам допоможе Бог!

 

Держать мы будем Польши стяг,
Пока последний час не грянет,
Пока не рухнет мертвый враг
И крестоносных орд не станет.
Мы защитим родной порог,
Пусть нам поможет Бог!

  — Марія Конопницька "Присяга"[6]
  •  

Не плюне нам пруссак в лице,
Наш край не буде онімітий,
Зімкне нас у вузьке кільце
Вільний дух, який вічний,
І золотим затрубить рог,—
Нехай нам допоможе Бог!

 

Не плюнет нам пруссак в лицо,
Наш край не будет онемечен,
Сомкнет нас в тесное кольцо
Свободный дух, который вечен,
И золотой затрубит рог,—
Пусть нам поможет Бог!

  — Марія Конопницька "Присяга"[6]
  •  

Не приходь до мене в дні щастя і любові,
Коли подібне життя палаючої Аврорі.
Не приходь до мене в дні щастя і любові,
Коли, вогонь-пожар утеплиться в крові
І спалахнуть груди, хвилюючись, як море.

 

Не приходи ко мне в дни счастья и любви,
Когда подобна жизнь пылающей Авроре.
Не приходи ко мне в дни счастья и любви,
Когда, огонь-пожар затеплится в крови
И вспыхнет грудь, волнуясь, словно море.

  — Марія Конопницька "Призыв"[6]
  •  

Той піде за бороною
По своїй землі весною.
Хто простий народ жаліє.
Чиї слова, як сонце, гріє.

 

Тот пойдет за бороною
По своей земле весною.
Кто простой народ жалеет.
Чьи слова, как солнце, греют.

  — Марія Конопницька "Этот плуг, соха и поле"[6]
  •  

Хто допомогти сердечно рад
Всім і кожному — як брат.
Лиш тому коса крива,
У кого душа жива

 

Кто помочь сердечно рад
Всем и каждому — как брат.
Лишь тому коса кривая,
У кого душа живая

  — Марія Конопницька "Этот плуг, соха и поле"[6]
  •  

Свищуть кулі на війні,
Бродить смерть в диму, в вогні. — "Как король шел на войну" - Цей вірш став улюбленою піснею робітників на початку XX століття. Її співав прославлений російський співак Ф. І. Шаляпін.[1]

 

Свищут пули на войне,
Бродит смерть в дыму, в огне.

  — Марія Конопницька "Как король шел на войну"[6]


Примітки[ред.]

  1. Поэзия народов мира, Москва «Детская литература» 1986 Стор.662
  2. Вервес Григорій. Марія Конопніцька. / Конопніцька Марія. Пан Бальцер у Бразилії: Новели. — Київ: Дніпро, 1974. — С. 8.
  3. Вервес Григорій. Марія Конопніцька. / Конопніцька Марія. Пан Бальцер у Бразилії: Новели. — Київ: Дніпро, 1974. — С. 14.
  4. Вервес Григорій. Марія Конопніцька. / Конопніцька Марія. Пан Бальцер у Бразилії: Новели. — Київ: Дніпро, 1974. — С. 6.
  5. а б Вервес Григорій. Марія Конопніцька. / Конопніцька Марія. Пан Бальцер у Бразилії: Новели. — Київ: Дніпро, 1974. — С. 19.
  6. Поэзия народов мира, Москва «Детская литература» 1986 Стор.324-327

Джерела[ред.]

  • Конопніцька Марія. Пан Бальцер у Бразилії: Новели. — Перекл. з польск. Валентин Струтинський; Передм. Григорія Вервеса. — Київ: Дніпро, 1974. — 501 с. — (Вершини світового письменства, том 18).