Діти — віск у руках світу. Розгорнуті книжки з порожніми сторінками, що їх заповнюємо ми, дорослі. Те, що написано в перших главах, ти матимеш і решту свого життя.[10] — «Середина світу»
Хоч би хто виховував дітей, вони у своєму маленькому світі нічим так боляче не переймаються, нічого так боляче не відчувають, як кривду. Нехай це буде мала кривда, але ж і дитина мала, і світ її малий, і коник-гойдалка для неї не менш дорогий, ніж для дорослого ставний ірландський кінь-скакун.
Адже доля однієї дитини така ж цінна, як загальна гармонія сонячної системи; арифметичне безумство Бергсона та Івана Карамазова загадковим чином протестує проти логоса утилітаризму, який надає перевагу більшості перед меншістю та одностайності перед одним голосом. — V Jankélévitch. Philosophie Première, p.51.
Car la destinée d’un seul petit enfant est aussi précieuse que l’harmonie générale du système solaire ; la folle arithmétique de Bergson et d’Ivan Karamazov proteste mystérieusement contre le logos utilitaire qui préfère la majorité à la minorité et l’unanimité à un seul.