Сухомлинський Василь Олександрович
Сухомлинський Василь Олександрович | |
Стаття у Вікіпедії | |
Медіафайли у Вікісховищі |
Васи́ль Олекса́ндрович Сухомли́нський (1918–1970) — український педагог.
# А Б В Г Д Е Є Ж З И І Ї Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я |
Цитати
[ред.]Б
[ред.]- Багато лих мають своїми коренями саме те, що людину з дитинства не вчать керувати своїми бажаннями.
- Без будь-кого з нас Батьківщина може обійтися, але будь-хто з нас без Батьківщини — ніщо.
В
[ред.]- Виховуй у собі Людину — ось що найголовніше, інженером можна стати за п'ять років, учитись на людину треба все життя.[1]
- Виховуючи свою дитину, ти виховуєш себе
Д
[ред.]- Дитина — дзеркало родини; як у краплі води відбивається сонце, так у дітях відбивається моральна чистота матері і батька.
- Для того щоб виховати справжніх чоловіків, потрібно виховувати справжніх жінок.
- До хорошого уроку учитель готується все життя.
Е
[ред.]- Егоїзм — першопричина раку душі.
З
[ред.]- Закоханий у себе не може бути здатний на справжню любов.
- Здоров'я - це повнота духовного життя, радість, ясний розум. Твоє здоров'я - у твоїх руках. [2]
- Знання рідної мови визначає багатство, широчінь інтелектуальних та естетичних інтересів особистості. Той, хто не знає рідної, материнської мови або цурається її, — сам засуджує себе на злиденність душі, стає безбатченком[3].
Л
[ред.]- Лінощі і народжуються, і викорчовуються насамперед у сім'ї. [4]
- Любов — це насамперед відповідальність, а потім уже насолода, радість.
- Любов шляхетна тільки тоді, коли вона сором'язлива.
- Людина звелася над світом усього живого насамперед тому, що горе інших стало її особистим горем.
- Людина народжується на світ не для того, щоб зникнути безвісною пилинкою. Людина народжується, щоб лишити по собі слід вічний.
- Людина лише тоді по-справжньому дорожить життям, коли в неї є щось несумірно дорожче за власне життя.
- Людина така, яке її уявлення про щастя.
М
[ред.]- Музика — це мова почуттів.
Н
[ред.]Надзвичайна мова наша є таємницею. В ній всі тони і відтінки, всі переходи звуків від твердих до найніжніших... Дивуєшся дорогоцінності мови нашої в ній що не звук, то подарунок, все крупно, зернисто, як самі перла. І справді, інше слово часом дорогоцінніше самої речі. |
- Нікчемність — рідна сестра підлості.
Найголовніше для вчителя – насамперед бачити дитяче горе, сум, страждання. Бачити і відчувати дитячу душу. В тому, як учитель ставиться до горя дитини, наскільки здатний він розуміти й відчувати дитячу душу, полягає основа педагогічної майстерності.[6] |
П
[ред.]- Перш ніж полюбити в дівчині жінку, полюби в ній людину.
- Почуття оптимізму є цілющим струмком, який живить річку думки. [7]
- Праця розпрямляє тіло й душу. У постійній, повсякденній праці - людське довголіття. [8]
Р
[ред.]- Розніжені й розбещені індивідууми формуються тоді, коли в їхньому житті домінує єдина радість — радість споживання.
- Роки дитинства — це насамперед виховання серця.
С
[ред.]- Самовиховання - це єдність складної роботи, розуму й серця, єдність почуттів і переконань. [9]
- Сім'я — це джерело, водами якого живиться повновода річка нашої держави.
- Слово — найтонший дотик до серця; воно може стати і ніжною запашною квіткою, і живою водою, що повертає віру в добро, і гострим ножем, і розпеченим залізом, і брудом… Мудре і добре слово дає радість, нерозумне і зле, необдумане і нетактовне — приносить біду. Словом можна вбити й оживити, поранити і вилікувати, посіяти тривогу й безнадію і одухотворити, розсіяти сумнів і засмутити, викликати посмішку і сльози, породити віру в людину і посіяти зневіру, надихнути на працю і скувати сили душі…[10]
- Совість — це емоційний страж переконань.
- Справжня любов народжується тільки в серці, що пережило турботи про долю іншої людини.
- Справжнє виховання — це самовиховання.[11]
Т
[ред.]- Там, де є суворість і вимогливість жінки, дівчини, юнак стає справжнім чоловіком.
- Там, де в жінок не розвинуте почуття честі й гідності, процвітає моральне невігластво чоловіків.
- Той, хто не знає меж своїм бажанням, ніколи не стане гарним громадянином.
- Той, хто по-справжньому любить Батьківщину, — з усякого погляду справжня людина.
Ш
[ред.]- Школа — не комора знань, а світоч розуму. Усі діти не можуть мати однакові здібності. І найважливіше завдання школи — виховання здібностей.
- Школа стає справжнім вогнищем культури тільки тоді, коли в ній панує чотири культи: культ Батьківщини, культ людини, культ книги і культ рідного слова[12].
Щ
[ред.]- Щоб любити — треба знати, а щоб проникнути в таку тонку й неосяжну, величну й багатогранну річ, як мова, треба її любити.[13]
Я
[ред.]- Якщо люди говорять погане про твоїх дітей — вони говорять погане про тебе.
Примітки
[ред.]- ↑ ukrlife.org
- ↑ Сухомлинський В.О. Сто порад учителеві.-К.: Рад. шк., 1988.- 310 с., c.258
- ↑ Мова - це теж батьківщина / Упорядн.: Н. Николин. — Львів: Видавництво "Свічадо", 2008. — С. 8
- ↑ Сухомлинський В.О. Сто порад учителеві.-К.: Рад. шк., 1988.- 310 с.,c.302
- ↑ Мово рідна, слово рідне!…/ Упорядн.: І. Бойко. — Київ: Видавництво "Веселка", 1989. — С.196
- ↑ Сухомлинський В.О. Серце віддаю дітям Т.3., 1977. – С. 229
- ↑ Сухомлинський В.О. Сто порад учителеві.-К.: Рад. шк., 1988.- 310 с., c.63
- ↑ Сухомлинський В.О. Сто порад учителеві.-К.: Рад. шк., 1988.- 310 с., c.259
- ↑ Сухомлинський В.О. Сто порад учителеві.-К.: Рад. шк., 1988.- 310 с., c.242
- ↑ Куньч З. Українська риторика: історія становлення і розвитку: навч. посіб. — Львів: Видавництво Львівської політехніки, 2011. — С. 7
- ↑ Сухомлинський В.О. Сто порад учителеві.-К.: Рад. шк., 1988.- 310 с. c.303
- ↑ Мова - це теж батьківщина / Упорядн.: Н. Николин. — Львів: Видавництво "Свічадо", 2008. — С. 9
- ↑ Крилаті вислови про українську мову, які актуальні досі.
Джерела
[ред.]- Сухомлинський В.О. Сто порад учителеві.-К.: Рад. шк., 1988.- 310 с.
- Українська афористика Х-ХХ ст. Під загальною редакцією Івана Драча та Володимира Черняка. — К., Видавничий центр «Просвіта», 2001
- Сухомлинський В.О. Серце віддаю дітям / В.О. Сухомлинський // Вибрані твори: у 5-ти т. – К.: Рад. школа, 1977.