Перейти до вмісту

Сухомлинський Василь Олександрович

Матеріал з Вікіцитат
Сухомлинський Василь Олександрович
Стаття у Вікіпедії
Медіафайли у Вікісховищі

Васи́ль Олекса́ндрович Сухомли́нський (1918–1970) — український педагог.

# А Б В Г Д Е Є Ж З И І Ї Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я


Цитати

[ред.]
  • Багато лих мають своїми коренями саме те, що людину з дитинства не вчать керувати своїми бажаннями.
  • Без будь-кого з нас Батьківщина може обійтися, але будь-хто з нас без Батьківщини — ніщо.
  • Виховуй у собі Людину — ось що найголовніше, інженером можна стати за п'ять років, учитись на людину треба все життя.[1]
  • Виховуючи свою дитину, ти виховуєш себе
  • Дитина — дзеркало родини; як у краплі води відбивається сонце, так у дітях відбивається моральна чистота матері і батька.
  • Для того щоб виховати справжніх чоловіків, потрібно виховувати справжніх жінок.
  • До хорошого уроку учитель готується все життя.
  • Егоїзм — першопричина раку душі.
  • Закоханий у себе не може бути здатний на справжню любов.
  • Здоров'я - це повнота духовного життя, радість, ясний розум. Твоє здоров'я - у твоїх руках. [2]
  • Знання рідної мови визначає багатство, широчінь інтелектуальних та естетичних інтересів особистості. Той, хто не знає рідної, материнської мови або цурається її, — сам засуджує себе на злиденність душі, стає безбатченком[3].
  • Лінощі і народжуються, і викорчовуються насамперед у сім'ї. [4]
  • Любов — це насамперед відповідальність, а потім уже насолода, радість.
  • Любов шляхетна тільки тоді, коли вона сором'язлива.
  • Людина звелася над світом усього живого насамперед тому, що горе інших стало її особистим горем.
  • Людина народжується на світ не для того, щоб зникнути безвісною пилинкою. Людина народжується, щоб лишити по собі слід вічний.
  • Людина лише тоді по-справжньому дорожить життям, коли в неї є щось несумірно дорожче за власне життя.
  • Людина така, яке її уявлення про щастя.
  •  

Надзвичайна мова наша є таємницею. В ній всі тони і відтінки, всі переходи звуків від твердих до найніжніших... Дивуєшся дорогоцінності мови нашої в ній що не звук, то подарунок, все крупно, зернисто, як самі перла. І справді, інше слово часом дорогоцінніше самої речі.
Пригадаймо такі слова, як «оксамит», «перла», «намисто», «рушник», «хустка», «знамено»… Кожне слово має свій сенс, свою красу. У мене особисто народжується велике почуття радості при згадці таких слів, як «світанок», «сонячний промінь», «весняний струмок», «голуба далечінь», «блакитна високість»… А скільки таких слів існує, і за кожним глибинна суть і краса!
У величезному мовному запасі вибрати потрібне слово — то велике вміння, і, навпаки, якщо ви користуєтеся словом неточним, то це, власне, те саме, коли б замість відточеного олівця на уроці малювання ви користувалися б цвяхом.
Знання рідної мови визначає багатство, широчінь інтелектуальних і естетичних інтересів особистості. Той, хто не знає рідної материнської мови або цурається її, сам засуджує себе на злиденність душі, стає безбатченком[5]

  • Нікчемність — рідна сестра підлості.
  •  

Найголовніше для вчителя – насамперед бачити дитяче горе, сум, страждання. Бачити і відчувати дитячу душу. В тому, як учитель ставиться до горя дитини, наскільки здатний він розуміти й відчувати дитячу душу, полягає основа педагогічної майстерності.[6]

  • Перш ніж полюбити в дівчині жінку, полюби в ній людину.
  • Почуття оптимізму є цілющим струмком, який живить річку думки. [7]
  • Праця розпрямляє тіло й душу. У постійній, повсякденній праці - людське довголіття. [8]
  • Розніжені й розбещені індивідууми формуються тоді, коли в їхньому житті домінує єдина радість — радість споживання.
  • Роки дитинства — це насамперед виховання серця.
  • Самовиховання - це єдність складної роботи, розуму й серця, єдність почуттів і переконань. [9]
  • Сім'я — це джерело, водами якого живиться повновода річка нашої держави.
  • Слово — найтонший дотик до серця; воно може стати і ніжною запашною квіткою, і живою водою, що повертає віру в добро, і гострим ножем, і розпеченим залізом, і брудом… Мудре і добре слово дає радість, нерозумне і зле, необдумане і нетактовне — приносить біду. Словом можна вбити й оживити, поранити і вилікувати, посіяти тривогу й безнадію і одухотворити, розсіяти сумнів і засмутити, викликати посмішку і сльози, породити віру в людину і посіяти зневіру, надихнути на працю і скувати сили душі…[10]
  • Совість — це емоційний страж переконань.
  • Справжня любов народжується тільки в серці, що пережило турботи про долю іншої людини.
  • Справжнє виховання — це самовиховання.[11]
  • Там, де є суворість і вимогливість жінки, дівчини, юнак стає справжнім чоловіком.
  • Там, де в жінок не розвинуте почуття честі й гідності, процвітає моральне невігластво чоловіків.
  • Той, хто не знає меж своїм бажанням, ніколи не стане гарним громадянином.
  • Той, хто по-справжньому любить Батьківщину, — з усякого погляду справжня людина.
  • Школа — не комора знань, а світоч розуму. Усі діти не можуть мати однакові здібності. І найважливіше завдання школи — виховання здібностей.
  • Школа стає справжнім вогнищем культури тільки тоді, коли в ній панує чотири культи: культ Батьківщини, культ людини, культ книги і культ рідного слова[12].
  • Щоб любити — треба знати, а щоб проникнути в таку тонку й неосяжну, величну й багатогранну річ, як мова, треба її любити.[13]
  • Якщо люди говорять погане про твоїх дітей — вони говорять погане про тебе.

Примітки

[ред.]
  1. ukrlife.org
  2. Сухомлинський В.О. Сто порад учителеві.-К.: Рад. шк., 1988.- 310 с., c.258
  3. Мова - це теж батьківщина / Упорядн.: Н. Николин. — Львів: Видавництво "Свічадо", 2008. — С. 8
  4. Сухомлинський В.О. Сто порад учителеві.-К.: Рад. шк., 1988.- 310 с.,c.302
  5. Мово рідна, слово рідне!…/ Упорядн.: І. Бойко. — Київ: Видавництво "Веселка", 1989. — С.196
  6. Сухомлинський В.О. Серце віддаю дітям Т.3., 1977. – С. 229
  7. Сухомлинський В.О. Сто порад учителеві.-К.: Рад. шк., 1988.- 310 с., c.63
  8. Сухомлинський В.О. Сто порад учителеві.-К.: Рад. шк., 1988.- 310 с., c.259
  9. Сухомлинський В.О. Сто порад учителеві.-К.: Рад. шк., 1988.- 310 с., c.242
  10. Куньч З. Українська риторика: історія становлення і розвитку: навч. посіб. — Львів: Видавництво Львівської політехніки, 2011. — С. 7
  11. Сухомлинський В.О. Сто порад учителеві.-К.: Рад. шк., 1988.- 310 с. c.303
  12. Мова - це теж батьківщина / Упорядн.: Н. Николин. — Львів: Видавництво "Свічадо", 2008. — С. 9
  13. Крилаті вислови про українську мову, які актуальні досі.

Джерела

[ред.]