Джойс Мак-Дуґалл

	Джойс Мак-Дуґалл
	Стаття у Вікіпедії
	Медіафайли у Вікісховищі

Джойс Мак-Дуґалл (анг. Joyce McDougall; 26 квітня 1920, Нова Зеландія — 24 серпня 2011, Лондон, Великобританія) — новозеландсько-французька психоаналітик.

Цитати[ред.]

Дівчинці, котрій кажуть, що чоловіки — егоїстичні свині, які готові спокусити жінку, покористуватися нею, підпорядкувати її, буде важко закохатися або повірити коханому чоловікові, і так само важко їй буде відокремитися від матері.^[1]

Після підліткової бурі, коли для дочки типово всіляко відкидати матір, вона повернеться до неї назад, з новою силою прихильності, коли сама стане матір'ю.^[2]

Нам гидко бути «звичайними», але ми точно так само не маємо ні найменшого бажання бути «ненормальними».^[3]

У драмах, з яких складається людське життя, мало що залишено на волю випадку. Все ж ми часто воліємо вірити, що ми лише іграшка в руках долі.^[4]

Крім сили і влади творчого пориву самого по собі, новатори обов'язково проявляють насильство тією мірою, якою вони своєю владою нав'язують зовнішньому світу свої думки, образи, сни або кошмари.^[5]

Внутрішній всесвіт творчої особистості — щось, подібне до вулкана. У глибинах вулкан приховує постійний жар і киплячу енергію, викидаючи іскри, каміння й полум'я, коли підійде час. Однак, якщо заткнути його, незабаром станеться вибух.^[5]

Чоловіки, які страждають загальмовуванням у своїх мистецьких, інтелектуальних і професійних завданнях, схильні несвідомо переживати його як форму кастрації; у жінок той самий параліч частіше несвідомо прирівнюється до безпліддя.^[5]

Наша психіка прагне зберегти ілюзію, що ми справді знаємо, про кого ми говоримо, коли говоримо Я.^[6]

Мова тіла — єдина, яка не вміє брехати.^[7]

Психоаналіз — це приватний театр, на сцені якого можна зіграти весь наш психічний репертуар.^[8]

На ризик психоаналізу йдуть ті, хто зацікавлений у нанесенні на карту невідомих континентів своєї душі.^[8]

У міру просування психоаналізу показуються уражені й сумні сторони дитинства поряд із радісними й ірраціональними. Багато з них довгі роки залишалися за лаштунками. Усі вони штовхаються, щоб їх почули, зрозуміли, можливо, поаплодували їм.^[8]

Формальне закінчення психоаналізу сповіщає початок самоаналізу.^[9]

Люди, які «занадто-добре-себе-відчувають-у-своїй-шкурі», не обдаровані здатністю бути психоаналітиками.^[9]

Симптоми — це прийоми психічного виживання. Непросто залишити свій спосіб виживання, якщо в тебе немає впевненості в здатності до психічних змін або є побоювання, що всі зміни будуть на гірше!^[10]

Джерела[ред.]

Под знаком Ψ: Афоризмы известных психологов / К. В. Ягнюк. — Москва: Когито-Центр, 2016. — 143 с.

[Под_знаком_Ψ—2016——25-1] Под знаком Ψ, 2016, с. 25

[Под_знаком_Ψ—2016——62-2] Под знаком Ψ, 2016, с. 62

[Под_знаком_Ψ—2016——65-3] Под знаком Ψ, 2016, с. 65

[Под_знаком_Ψ—2016——81-4] Под знаком Ψ, 2016, с. 81

[Под_знаком_Ψ—2016——91-5] а ^б ^в Под знаком Ψ, 2016, с. 91

[Под_знаком_Ψ—2016——103-6] Под знаком Ψ, 2016, с. 103

[Под_знаком_Ψ—2016——114-7] Под знаком Ψ, 2016, с. 114

[Под_знаком_Ψ—2016——124-8] а ^б ^в Под знаком Ψ, 2016, с. 124

[Под_знаком_Ψ—2016——125-9] а ^б Под знаком Ψ, 2016, с. 125

[Под_знаком_Ψ—2016——139-10] Под знаком Ψ, 2016, с. 139

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]

[8]

[9]

[10]