Грінченко Борис Дмитрович

Матеріал з Вікіцитат
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Грінченко Борис Дмитрович
Stamp of Ukraine s229.jpg
Wikipedia-logo-v2.svg Стаття у Вікіпедії
Wikisource-logo.svg Роботи у Вікіджерелах
Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Борис Дмитрович Грінченко (1863 — 1910) — український лексикограф, письменник, педагог, громадсько-культурний діяч. Автор фундаментальних етнографічних і мовознавчих праць. Укладач чотиритомного тлумачного «Словаря української мови» (1907), що став першим словником живої української мови.

Цитати[ред.]

  • Багато є людей, нема людей-братів.
  • Кинути роботу для рідного краю і піти на роботу до його гнобителів… єсть справжньою цілковитою зрадою.
Але може вмерти:
Ви самі її, ледачі,
Ведете до смерті!
  • Повинність — ось той владар добродійний,
Що збереже мене від мук і лих.
Тільки той його придбає,
Хто за його в бої б'ється.
Шануючи, він їх вінцем вінчає.
До Сонця генія високого рівняю.
  • Хто боровся за волю й свій край, -
Не злякається муки і страти.
  • Де багато — це не сила,
Дурість міряй не лічбою.
Перевага там, де сміла
Сила в правім бою.
  • Я віддав би усе на цім світі
За змогу умерти за рідний свій край.
То з гуртом єднайся ти:
Вкупі більше зробиш діла,
Швидше дійдеш до мети.
  • Як на силу ти багатий, -
Не єднайся ти з гуртом:
Буде силу він спиняти, -
Сам іди своїм шляхом.
  • Тільки смерть великих робить з нас.
  • З Овець не зробиш ти борців,-
Не трать же з їми дурно слів.
  • Хай ліпше вб'є громом, ніж їстиме лихо,
Хай краще згоріти, ніж в'янути тихо…
  • Я не хочу нудно скніти:
Не боротись, то й не жити!
  • Хто сіє сльози, — сліз і сам зазна.
  • По змозі — не сварись; коли ж прийшло до того,
То подбай, щоб сам отбиться вмів.
Найтяжче уражає.
  • Хай згине все, коли не вміє жить!

Джерела[ред.]


Bookmark-new.svg