Гнізда химер

Гнізда химер (рос. Гнёзда химер) — роман, виданий 1997 року під псевдонімом Макс Фрай.

Цитати

	Перша хвиля збиває тебе з ніг і ти котишся, котишся, котишся, але не захлинаєшся – навіть якщо намагаєшся захлинутися... Друга хвиля підстерігає тебе, коли пробуєш стати навкарачки, і в роті стає солоно, але ти ще живий – навіть якщо вже готовий померти... Третя хвиля накриває тебе з головою, і ти думаєш: це і є кінець, бо це і справді – кінець... А четверта хвиля відносить тебе у відкрите море, і ти згадуєш, що завжди був рибою... — Епіграф
	рос. Первая волна сбивает тебя с ног, и ты катишься, катишься, катишься, но не захлебываешься – даже если стараешься захлебнуться… Вторая волна подстерегает тебя, когда пытаешься подняться на четвереньки, и во рту становится солоно, но ты еще жив – даже если уже готов умереть… Третья волна накрывает тебя с головой, и ты думаешь: это и есть конец, потому что это на самом деле – конец… А четвертая волна уносит тебя в открытое море, и ты вспоминаешь, что всегда был рыбой.

	Відповіді завжди існують, але вони не завжди нам подобаються. — Розділ 1
	рос. Ответы всегда существуют, но они не всегда нам нравятся…

	Ніщо не може бути небезпечнішим за неусвідомлене невігластво. — Розділ 3
	рос. Ничего не может быть опаснее неосознанного невежества!

	Не важливо, в якому напрямку ти підеш. Важливе лише твоє бажання дістатися мети. — Розділ 3
	рос. Не имеет значения, в каком направлении ты пойдешь. Важно только твое желание добраться до цели.

	Нам не раз випадало зустрічали богів, що видавали себе за звичайних людей. — Розділ 3
	рос. Нам не раз доводилось встречать богов, которые выдавали себя за обыкновенных людей

	Добре почуття передається просто від серця до серця, оминаючи пику. — Розділ 7
	рос. Доброе чувство передается прямо от сердца к сердцу, минуя рожу

	Всі ми – просто люди і живемо поміж таких же людей, які якимось чином домовилися, дійшли неписаної, але діючої згоди про те, що дві незнайомі людини не можуть кинутися назустріч одна одній з ідіотськими посмішками і нечленороздільними вигуками: а ось і ти нарешті! Вважається, що це дурнувато і, щонайменше, не виховано. Тому зазвичай ми просто йдемо далі своєю дорогою, а незнайомець, що міг би стати найкращим другом, пірнає у вагон підземки і нічого не відбувається, оскільки так прийнято. — Розділ 7
	рос. Все мы – просто люди и живем среди таких же людей, которые каким-то образом договорились, пришли к неписаному, но действующему соглашению о том, что два незнакомых человека не могут броситься навстречу друг другу с идиотскими улыбками и нечленораздельными восклицаниями: а вот и ты, наконец-то! Считается, что это глупо и по меньшей мере неприлично. Так что обычно мы просто идем дальше своей дорогой, а незнакомец, который мог бы стать лучшим другом, ныряет в вагон подземки, и ничего не происходит, поскольку так принято

	Тому, хто втратив усе, легко бути мужнім – майже настільки ж легко, як мертвому... — Розділ 8
	рос. Тому, кто потерял все, легко быть мужественным – почти так же легко, как мертвому…

	Іноді розумієш, що самотність і мовчання - єдині варті скарби у будь-якому зі світів... — Розділ 8
	рос. Иногда понимаешь, что одиночество и молчание – это единственные стоящие сокровища в любом из миров…

	Про деякі дива краще не замислюватися, якщо не хочеш, щоб вони покинули тебе назавжди. — Розділ 8
	рос. О некоторых чудесах лучше не задумываться, если не хочешь, чтобы они покинули тебя навсегда

	Про що можна говорити, коли доля вже стоїть за рогом, і ти сильно підозрюєш, що в руках у неї радше сокира, аніж букет фіалок... — Розділ 10
	рос. О чем можно говорить, когда судьба уже стоит за углом, и ты здорово подозреваешь, что в руках у нее скорее топор, чем букет фиалок…

	Варайба однаково уважно прислухається до кожного із бунаба. Інакше він був би не богом, а самозванцем! Сам подумай: якби він вважав, що деякі з його людей кращі за інших, він би з самого початку не створював тих, хто, на його думку гірші. — Розділ 10
	рос. Варабайба с одинаковым вниманием прислушивается к любому из бунаба. А иначе он был бы не богом, а самозванцем! Сам подумай: если бы Варабайба считал, что одни его люди лучше других, он бы с самого начала не стал создавать тех, кто по его мнению хуже!

	Завжди є люди, котрі поруч, і всі інші. Оці інші справді в якомусь сенсі рівні, оскільки ти їх не знаєш і абсолютно до них байдужий. — Розділ 10
	рос. Всегда есть люди, которые находятся рядом, и все остальные. Эти самые все остальные действительно в каком-то смысле равны – поскольку ты их не знаешь, и совершенно к ним равнодушен.

	Якщо вже любиш - які можуть бути суворості! А якщо не любиш - і морочитись не варто... — Розділ 11
	рос. Если уж любишь – какие могут быть строгости! А если не любишь – и возиться не стоит…

	Дива – не гаманець, аби увесь час залишатися у тебе за пазухою. Вони приходять і йдуть, змушуючи нас вити від туги за нездійсненим, а потім знову повертаються, коли ми їх не чекаємо. — Розділ 12
	рос. Чудеса – не кошелек, чтобы все время оставаться у тебя за пазухой. Они приходят и уходят, заставляя нас выть от тоски по несбывшемуся, а потом снова возвращаются, когда мы их не ждем.

	Нема нічого мінливішого за людське серце. Було б дивно, якби ти завжди залишався таким самим. — Розділ 12
	рос. Нет ничего более переменчивого, чем человеческое сердце(...) Было бы странно, если бы ты всегда оставался одним и тем же!

	Війна – це війна, навіть якщо ніхто крім тебе не знає, що вона вже почалася. — Розділ 12
	рос. Война – это война, даже если никто кроме тебя не знает, что она уже началась!

	Іноді нема нічого кращого, ніж поговорити про незбагненні речі з яким-небудь розсудливим прагматичним розумником. — Розділ 13
	рос. Иногда нет ничего лучше, чем поговорить о непостижимых вещах с каким-нибудь здравомыслящим прагматичным умником

Джерела

Макс Фрай. Гнезда Химер. — Амфора, 2005. — ISBN 5-94278-842-1