Глінка Єлизавета Петрівна

Матеріал з Вікіцитат
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Глінка Єлизавета Петрівна ("Доктор Ліза")
2015-06-25. Глинка, Елизавета Петровна в ДГБФ «Доброта» 06 .jpg
Wikipedia-logo.svg Стаття у Вікіпедії
Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Глінка Єлизавета Петрівна («Доктор Ліза»; 20 лютого 1962 — 25 грудня 2016) — російська громадська діячка, правозахисниця та філантропка. Виконавча директорка благодійного фонду «Справедлива допомога».

Цитати про себе[ред.]

  •  

Я з двох років грала в лікаря. У мене мама була лікарем, працювала на «швидкій допомозі». Я виросла в поліклініці і тому весь час носила білий халат. Він був мені страшенно великий, але я відчувала себе щасливою. Зрештою, тато зробив мені печатку, на якій написав: «Доктор Ліза». І я своїм лялькам виписувала рецепти.[1]

  •  

Мій чоловік - американський громадянин, який має дозвіл на проживання в Росії. Він - практикуючий російський адвокат. У мене троє дітей. Це все, що я хочу, щоб про мене знали.[1]

  •  

Завжди любила бідних. Ось скільки себе пам'ятаю, стільки їх люблю.[1]

  •  

Мені подобається допомагати тим, кому не допоможе вже ніхто. Ця ніша абсолютно не заповнена. Напевно, коли-небудь моє терпіння теж закінчиться і прийде хтось інший.[1]

  •  

Я дуже цікавилася військово-польовою хірургією. Але дівчинці тоді ще важко було вступити на військово-медичний факультет. Ось і не склалося.[1]

Цитати про жінок[ред.]

  •  

Я - жінка, я скандалістка. Влаштовую скандали. Коли абсолютна несправедливість, так, я влаштовую скандали.[1]

  •  

Я думаю, жінки добріші від чоловіків за своєю природою. У нас є незнищенний інстинкт материнства, який має на увазі в першу чергу захист. Потрібно захищати дитину - власну або чужу, не важливо.[1]

Цитати про смерть[ред.]

  •  

Мене лякає не смерть, а перехід. Сам перехід звідси - туди. І ось ця невідомість, розумієте ...[1]

  •  

Я ненавиджу смерть, вона мені огидна. Я вважаю, ми повинні боротися за кожну мить земного життя, за те, що нам дано на землі. Але в той же час я православна людина і вірю, що смерть - це перехід у вічне життя. Тобто в якомусь сенсі, подія ... правильна. [1]

  •  

Я вважаю, що кожній людині повинно бути гарантоване право на гідну смерть - в термін, без болю, в оточенні рідних.[1]

Цитати про благодійність[ред.]

  •  

Я залишила в Америці дітей і була зі своєю мамою щодня протягом двох з половиною років. До першого квітня, коли у неї зупинилося серце. Я не зняла її з апарату, вона померла сама. Я організувала фонд "Справедлива допомога", поки мама ще лежала в лікарні. Я, напевно, зробила це, щоб не зійти з розуму.[1]

  •  

Багато років, працюючи з безпритульними, я постійно чую від них одне і те ж прохання: поховайте мене як людину. Це дуже дивно, але це так. Вони вкрай рідко просять що-небудь, крім як поїсти. Але, коли ми спілкуємося більше двох-трьох місяців, я питаю: «Що тобі взагалі треба?», він відповідає: «Ліза, поховай мене як людину».[1]

  •  

Перші три роки ми були ізгоями - тільки й чули нарікання від сусідів і знайомих: «Навіщо Ви це робите?» Але знаєте, зараз ситуація помітно поліпшується. Я суджу навіть не по тому, що в одному тільки нашому фонді добровольців стало більше. Щось масово почало змінюватися - як не дивно - після літніх пожеж 2010 року. Люди раптом наче прокинулися, побачивши цей жах.[1]

  •  

Ми дратуємо, тому що ставимося до людей як до людей, а не як до третього сорту.[1]

  •  

Мене навчили, що благодійність повинна бути перш за все ефективною. Тому, якщо я ставлю завдання рятувати дітей, я використовую всі засоби і можливості, створюю алгоритм і розв'язую його. І якщо для порятунку дітей потрібно ризикувати життям, я на це готова, і доводила це неодноразово. Ті, хто звинувачують мене в зв'язках із «злочинною владою», не готові ризикувати життям і своїм благополуччям. У цьому причина їхніх невдач і безсилля.[1]

  •  

Я буду вивозити хворих дітей з Донецька, поки війна не закінчиться. Або поки мене не вб'ють. Тому що вони не виживуть там. У них немає інших шансів.[1]

  •  

Ми ніколи не впевнені в тому, що ми повернемося живими, тому що війна - це пекло на землі. І я знаю, про що я говорю.[1]

  •  

Сенс існування кожного благодійного фонду в тому, щоб він працював. Не тільки збирав допомогу і відповідав на телефонні дзвінки, а реально працював.[2]

  •  

Єдиний майданчик, з якого я можу заявити про те, що є люди в під'їздах, - це мій блог. У мене немає власного каналу, радіо, проплачених журналістів, піар-менеджера. Тільки блог. На щастя, люди чують.[2]

  •  

У машині сьогодні слухала репортаж про візит прем'єра в будинок для людей похилого віку. За словами радісно збудженого диктора, в цьому будинку «пахло пирогами та млинцями». Як вдома. Мені подобаються такі новини. Але я їм чомусь зовсім не вірю.[2]

Цитати про віру[ред.]

  •  

Багато хворих віруючих та їхніх родичів впевнені в тому, що віра в Бога допомагає впоратися з хворобою. І навіть не стільки впоратися, скільки прийняти діагноз таким, яким він є. Тут я говорю про невиліковно хворих та їхніх близьких, тому що це люди, з якими я працюю. У Вірі пацієнти, незалежно від віросповідання, часто знаходять розраду і сили справлятися з випробуваннями. Але це не означає, що атеїсти не справляються з такими ж проблемами. У них інший погляд на життя і вони знаходять в собі сили і мотивацію так само, як і віруючі, але іншими шляхами.[3]

Примітки[ред.]

Джерела[ред.]


Bookmark-new.svg