Homo Sovieticus
Homo Sovieticus — саркастичний та критичний термін, що вживається до середньостатистичної людини, яка народилася у Радянському Союзі або у одній з країн Східного блоку і котра сприймає навколишній світ, використовуючи виключно систему міфів Радянського Союзу.
Цитати[ред.]
А всі вони, радянські люди, виведені в колбі марксизму-ленінізму, — мутанти, усі ці атеїсти, починаючи з вождя в Мавзолеї й закінчуючи Пашею на церкві й тисячами комсомольських дикунів під нею, — хіба вони не такі ж виродки, як і здичавілий Дмитро? І хіба може бути іншою людина, яка не вірить у Бога, хай би яке ім'я він мав — Ісус, Аллах чи Єгова? Людина без Бога — це вже не людина.[1] — «Хрест». |
|||||
— Василь Базів |
Багатші люди з вищим рівнем освіти менше сумують за СРСР. Натомість сумують ті, хто найбільше втратили. Це перш за все бажання повернутися туди, "де було добре". Взагалі жага повернутися у "золоті часи" – загальносвітова тенденція. [2] |
|||||
— Ярослав Грицак, історик |
— Данило Судин, соціолог |
Ідеологія в СРСР будувалася на ідеях рівності і справедливості. Відповідно, та частина молодих людей, яка не відчуває цього в сучасному суспільстві, ностальгує за ідеалізованим радянським минулим.[2] |
|||||
— Данило Судин, соціолог |
Примітки[ред.]
- ↑ Базів В. Хрест: постбіблійний детектив. — Харків: Фоліо, 2011. — С. 305
- ↑ а б в Радянська людина. Чому ваш сусід сумує за Союзом, "Українська правда"