Перейти до вмісту

Шулаков Віктор Олександрович

Матеріал з Вікіцитат
Шулаков Віктор Олександрович
Стаття у Вікіпедії

Віктор Олександрович Шулаков (11 серпня 1942, Сміла — 4 серпня 2009) — український театральний актор, режисер, драматург, педагог, лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка (2003)[1], народний артист України (2008)[2], лауреат київської театральної премії «Пектораль» (2007), заслужений діяч мистецтв України.

Цитати

[ред.]
  •  

«Саме так і було. Коли мене 1980 року запросили до Київського молодіжного театру поставити п'єсу «За двома зайцями», я не бачив актриси, яка б могла зіграти роль Проні Прокопівни. І раптом у фойє… плаче дівчисько років двадцяти — через те, що з нею не хочуть продовжити контракт. Вилита Проня! Я взяв її за руку і прямо до директора театру: «От хто гратиме!» А за чотири роки Тамара Яценка отримала звання народної артистки України!». — про те, що відкрив Тамару Яценко як комедійну актрису в інтерв'ю газеті «Факти» «во время премьеры спектакля «слово о полку игореве» все двери и окна в зале театра распахнулись и прямо на сцену влетела… Шаровая молния» (27 липня 2007 року)

  •  

«Я вам скажу: у мене майже кожна вистава супроводжується дивними речами. Ну, наприклад, 1983 року до 1500-річчя Києва ми ставили в Молодіжному театрі «Слово про Ігорів похід» давньоруською мовою. І ось прем'єра. На сцені звучить монолог князя Святослава. Раптом відчиняються всі двері та вікна і в зал влітає… кульова блискавка! Блискнувши прямо над головою князя, вона зненацька піднялася вгору і, пробивши стелю, зникла. На щастя, ніхто не постраждав. Більше того, глядачі були переконані, що це такий спецефект.

То була не випадковість! Десять днів поспіль, щойно розпочиналася вистава, розігрувалась найсильніша гроза. Хоча до самого початку вистави на небі не було жодної хмаринки! Гроза починалася саме тоді, коли Святослав вимовляв слова про князя Всеволода, якого вважали перевертнем. Дізнавшись про це, кияни кинули його в яму. Але половці та хазари наступали на Київ. А очолити київське військо особливо не було кому. Довелося князя визволяти…

Так ось: я підійшов до Валери Шептекіте — актору, який вимовляв ці слова, і кажу: «Та прибери їх — ці слова!» Він так і вчинив. І знаєте, дощ та гроза припинилися! А потім я раптом згадав, як ще до прем'єри побачив у книзі літературного консультанта Андрія Чернова, що рядки про Всеволода дописані... чорнилом. Він пояснив: шрифт стерся чомусь саме у місці, де їх було надруковано.

Крім того, їдучи, Андрій начитав на плівку текст поеми, вручивши мені касету зі словами: «На, Вітю, розучуй із акторами!» І саме ці рядки тут стерлися! Мабуть, є «паралельний» світ — він оживає, коли його торкаєшся». — про містику в інтерв'ю газеті «Факти» «во время премьеры спектакля «слово о полку игореве» все двери и окна в зале театра распахнулись и прямо на сцену влетела… Шаровая молния» (27 липня 2007 року)

  •  

«1975 року, коли я ще працював у черкаському театрі, наш гастрольний автобус якось застряг у полі під Полтавою. Злива, страшна буря — автобус забуксував. Бачимо: вдалині вогник миготить. Ми туди. Виявилося, майстерня художника. Картини в ній маленькі, великі і навіть такі, що на зріст людини. І на всіх сюжети… із «Енеїди»! Ми попросилися переночувати. Господар пригостив нас та розповів, що хоче створити музей «Енеїди».

Вранці ми продовжили шлях… А за 25 років я опинився в цій майстерні знову! Випадково. І саме в той момент, коли, отримавши замовлення від донецького театру на постановку «Енеїди», не знав, як ставити цю річ і навіщо! І ось знову я в хаті, де ми тоді ночували. У дворі сивий дідусь — той самий художник. Він запрошує мене всередину і розповідає, що через кілька років після нашого тодішнього візиту вночі в цих місцях застряг автомобіль «Ауді». Та ж картина: злива, гроза, бруд по коліно... Два мужики та дві дівчини стали проситися на нічліг. Хазяїн виставив на стіл солоні огірочки, горілку. Подорожні пояснили: їдуть за кордон, бо рекетири не дають розгорнути бізнес. Випили, закусили. Один із гостей став розглядати картини і як закричить: «Ой, то це ж я!» Усі почали дивуватися – точно! Один до одного Еней! І раптом одна з дівчат впізнала себе в Юноні, друга — у Лавісі, четвертий супутник був схожий на козака…». — про дивні ситуації в режисерській діяльності в інтерв'ю газеті «Факти» «во время премьеры спектакля «слово о полку игореве» все двери и окна в зале театра распахнулись и прямо на сцену влетела… Шаровая молния» (27 липня 2007 року)

  •  

«Я зауважив: якщо під час прем'єри артист отримує травму — ламає руку, ногу, наприклад, п'єса стане «довгожителем»... І Рая Недашковська у п'єсі «Марат Сад», і Ярослав Гаврилюк у прем'єрі «За двома зайцями» – лікарі «швидкої допомоги» просто в антракті накладали йому шину. І Слава, переборюючи біль, продовжував грати Голохвастова. А глядачі були переконані: все йде за сценарієм... Але таке з артистами трапляється не тільки в моїх спектаклях — повсюдно! Ось Тетяна Васильєва нещодавно в якомусь телевізійному інтерв'ю розповідала, як оступилася і мало не впала в зал для глядачів. Благо її відразу підхопили двоє солідних чоловіків, які згодом ... запропонували актрисі спонсорські послуги». — про театральні прикмети в інтерв'ю газеті «Факти» «во время премьеры спектакля «слово о полку игореве» все двери и окна в зале театра распахнулись и прямо на сцену влетела… Шаровая молния» (27 липня 2007 року)

  •  

«Боря – дуже яскрава особистість! Ми навчалися на одному курсі, в одному гуртожитку жили. Є що згадати! Наприклад, як відвідували вареничну на Хрещатику. Адже там черги завжди такі були! Боря заходив і казав: «Здрастуйте, товариші!» І махав руками при цьому, як божевільний. "Смачного! Їжте вареники з картоплею на здоров'я! - продовжував. Черга - людей 50 - відразу розступалася. Кому полювання з «божевільним» зв'язуватися? А він одразу робив для нас замовлення. Ми обідали. Виходячи, Боря ще раз усім бажав приємного апетиту, додаючи: "Привіт від артистів!" Ми з ним ніколи в черзі не стояли!». — про дружні стосунки з Броніславом Брондуковим в інтерв'ю газеті «Факти» «во время премьеры спектакля «слово о полку игореве» все двери и окна в зале театра распахнулись и прямо на сцену влетела… Шаровая молния» (27 липня 2007 року)

  •  

«Рая Недашківська. Вона — не лише однокурсниця для мене, а й… сваха. Завдяки їй я познайомився з дружиною – з Тамарою ми вже 27 років разом! Так, як Тамара готує борщ та млинці, ніхто не вміє! Навіть наш знаменитий художник Іван Степанович Марчук, котрий свій борщ вважає неперевершеним, це визнає. Адже він борщ ніде не їсть — тільки власного приготування. А у нас може з'їсти три тарілки!» — про роль Раїси Недашківської в одруженні та про борщ художника Івана Марчука в інтерв'ю газеті «Факти» «во время премьеры спектакля «слово о полку игореве» все двери и окна в зале театра распахнулись и прямо на сцену влетела… Шаровая молния» (27 липня 2007 року)

Про нього
  •  

«Не всі режисери, скажімо, ставляться толерантно до тебе. Є такі, що виховували. Я пам’ятаю, репетирувала “За двома зайцями” виставу. І в нас Віктор Олександрович Шулаков, я його все життя буду згадувати, прекрасний режисер, це фейєрверк, а не режисер! Він відчував акторів, у нього “чуйка” була, де, хто, на що спроможний. На роль Проні була призначена зовсім інша актриса. А я просто написала, як всі, там два рядки треба було заповнити: що можу зіграти і що хочу. Я написала: можу Проню і хочу Проню. Хочете-можете, чекайте, як-то кажуть. А призначена була інша актриса. Одного разу він був не зовсім у настрої. Може не з тієї ноги встав. І щось репетирували-репетирували, він подивився в мою сторону, каже: ідіть, спробуйте. Я вийшла і з того моменту він репетирував тільки з нашим складом. І на прем’єру вийшли я і Ярослав Гаврилюк, на жаль, покійний». — про роль режисера в житті актора на прикладі Віктора Шулакова в ексклюзивному інтерв’ю «Оперативній Україні інфо» та Pravda NEWS Тамара Яценко: «Важливо підвищувати людям настрій, тому що на початку війни було відчутно, що українці поникли» (6 квітня 2023 року)

  — Українська акторка Тамара Яценко

Примітки

[ред.]