Хуана Інес де ла Крус
| Хуана Інес де ла Крус | |
| |
| Портрет Хуани Інес де ла Крус, близько 1750 року | |
 Стаття у Вікіпедії
| |
 Медіафайли у Вікісховищі
|
Хуана Інес де Асбахе і Рамірес де Сантільяна (ісп. Juana Inés de Asbaje y Ramírez de Santillana), більш відома як Сестра Хуана Інес де ла Крус (ісп. Sor Juana Inés de la Cruz) (12 листопада 1651, Сан-Мігель де Непантла, Мексика — 17 квітня 1695, монастир Святого Ієроніма) — мексиканська поетеса, черниця-єронімітка.
Цитати з творів[ред.]
Цитати про Хуану Інес де ла Крус[ред.]
Її світ – стабільно бінарний. Вона цю властивість закидає всьому, з чим має справу, всьому без винятку. Уже в назвах її віршів дуальність постійно означена – любити й забути; гідний і негідний; ревнощі й розпука; каяття і пристрасть; здоровий глузд і закоханість; смерть і пам'ять, etc. Ці пари в неї ніколи не постають як причина і наслідок, вони не існують за законами діалектики – творячи певну єдність, щоби протистояти одна одній усередині цієї єдності. Все тут чітко розмежоване: оце ревнощі – а це туга від розлуки; оце забуття – а це зневага; оце розум – а це розважливість; оце нелюб, який мені докучає, – а це коханий, якому вже набридла я сама[5]. — З есею «Хуана Інес де ла Крус»//«Ніч на Венері: 113 письменниць, які сяють у темряві» |
|||||
| — Ганна Улюра |
У поезіях де ла Крус – завжди аналітик, часом поривчастий, часом відсторонений. Що б їй під руку не потрапило все треба розібрати до найменших елементів, подивитись, як воно працює, а частіше – поглянути на детальки у себе в руках, здивуватись: «А чому воно більше не працює? – та й піти шукати інших дослідів, і досвідів, і об’єктів для вівісекції[5]. — З есею «Хуана Інес де ла Крус» |
|||||
| — Ганна Улюра |
Примітки[ред.]
Джерела[ред.]
- Ганна Улюра. Ніч на Венері: 113 письменниць, які сяють у темряві. — Київ: ArtHuss, 2020. — 464 с. — ISBN 978-617-7799-43-5
