Тютюнник Юрій Йосипович

Матеріал з Вікіцитат
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Тютюнник Юрій Йосипович
Tjutjunnyk 1929.jpg
Wikipedia-logo-v2.svg Стаття у Вікіпедії
Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Юрко́ (Ю́рій Йо́сипович) Тютю́нник (1891–1930) — український військовий діяч, генерал-хорунжий армії УНР.

# А Б В Г Д Е Є Ж З И І Ї Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я


А[ред.]

  • Армія, що не обмежує своє завдання парадами, обов'язково піде туди, де точиться бій. Як магніт тягне до себе залізо, так бій притягає військо. Нема більш аморального вчинку від того, коли одна частина війська, знаючи, що друга провадить бій, залишиться бездіяльною, а не напружить усіх зусиль, щоби своєчасно допомогти своїм.
(Тютюнник Юрко. Зимовий похід 1919-20 рр. // Тютюнник Ю. Революційна стихія. Зимовий похід 1919-20 рр. — Львів: Універсум, 2004. — С. 133.)

Б[ред.]

  • Безсторонньо судити зможуть тільки ті, хто не був співучасником «зради» чи «злочину».
(Тютюнник Юрко. Зимовий похід 1919-20 рр. // Тютюнник Ю. Революційна стихія. Зимовий похід 1919-20 рр. — Львів: Універсум, 2004. — С. 77.)
  • Бодай ніколи пригноблені нації не діждали посилати делегації до своїх гнобителів.
(Тютюнник Юрко. Зимовий похід 1919-20 рр. // Тютюнник Ю. Революційна стихія. Зимовий похід 1919-20 рр. — Львів: Універсум, 2004. — С. 112.)
  • Боротьба кров'ю, навіть при невдачі, на майбутнє є позитивним чинником: творить легенду, підносить віру в справу серед загалу, пориває нових людей до боротьби.
(Тютюнник Юрко. Революційна стихія // Тютюнник Ю. Революційна стихія. Зимовий похід 1919-20 рр. — Львів: Універсум, 2004. — С. 58.)

Д[ред.]

  • Для росіян ще довго буде незрозумілою психологія інших націй, що колись входили в склад імперій. Вони шукали і будуть шукати «тісного союзу без політики».
(Тютюнник Юрко. Зимовий похід 1919-20 рр. // Тютюнник Ю. Революційна стихія. Зимовий похід 1919-20 рр. — Львів: Універсум, 2004. — С. 103.)
  • Доля нації вирішується там, де ллється кров.
(Тютюнник Юрко. Зимовий похід 1919-20 рр. // Тютюнник Ю. Революційна стихія. Зимовий похід 1919-20 рр. — Львів: Універсум, 2004. — С. 133.)
  • Досвід боротьби є найдорожчим національним скарбом, і мусимо його передати в цілості молодшим поколінням, що мають нас заступити в будучих етапах боротьби.
(Тютюнник Юрко. Зимовий похід 1919-20 рр. // Тютюнник Ю. Революційна стихія. Зимовий похід 1919-20 рр. — Львів: Універсум, 2004. — С. 71.)

З[ред.]

  • Загибель армії від зброї ворогів не дає переможцеві сотої частини того, що дає самознищення армії.
(Тютюнник Юрко. Зимовий похід 1919-20 рр. // Тютюнник Ю. Революційна стихія. Зимовий похід 1919-20 рр. — Львів: Універсум, 2004. — С. 156.)
  • Звичайно той, хто вирішує вмерти, а не піддатись ворогові, перемагає.
(Тютюнник Юрко. Зимовий похід 1919-20 рр. // Тютюнник Ю. Революційна стихія. Зимовий похід 1919-20 рр. — Львів: Універсум, 2004. — С. 74.)

К[ред.]

  • Кожна армія, йдучи в бій, може загинути, але загинути за власну ідею не шкода.
(Тютюнник Юрко. Зимовий похід 1919-20 рр. // Тютюнник Ю. Революційна стихія. Зимовий похід 1919-20 рр. — Львів: Універсум, 2004. — С. 134.)
  • Коли людина тратить віру в свої сили, віру в перемогу, то ні думати, ні говорити інакше вона не може. «Хочу рятувати, те що ще осталося», — так скаже тільки переможений.
(Тютюнник Юрко. Зимовий похід 1919-20 рр. // Тютюнник Ю. Революційна стихія. Зимовий похід 1919-20 рр. — Львів: Універсум, 2004. — С. 74.)

М[ред.]

  • Мертвець воскрес, і на «живих людей» напав жах, котрий неминуче гнав їх до якоїсь прірви, де вони мусили знайти собі смерть.
(Тютюнник Юрко. Зимовий похід 1919-20 рр. // Тютюнник Ю. Революційна стихія. Зимовий похід 1919-20 рр. — Львів: Універсум, 2004. — С. 98.)
  • Москва декларативно визнає все, що наразі їй не шкодить, але свої плани проводить у життя з повною послідовністю.
(Тютюнник Юрко. Зимовий похід 1919-20 рр. // Тютюнник Ю. Революційна стихія. Зимовий похід 1919-20 рр. — Львів: Універсум, 2004. — С. 114.)

Н[ред.]

  • Навіть в час революції народним масам запаморочували голови, торочачи про «братнє співжиття» з москалями. І в тому дійсно «криється найбільша небезпека» нашого визволення.
(Тютюнник Юрко. Революційна стихія // Тютюнник Ю. Революційна стихія. Зимовий похід 1919-20 рр. — Львів: Універсум, 2004. — С. 41.)
  • Нам був і є потрібний хаос у таборі наших національних ворогів, бо тільки при такому хаосі зможе витворити український національний Геній свою Національну Державу.
(Тютюнник Юрко. Зимовий похід 1919-20 рр. // Тютюнник Ю. Революційна стихія. Зимовий похід 1919-20 рр. — Львів: Універсум, 2004. — С. 104.)
  • Не можна сподіватися, щоб сучасник, а тим більше сам учасник, міг дати цілком об'єктивну оцінку подіям.
(Тютюнник Юрко. Зимовий похід 1919-20 рр. // Тютюнник Ю. Революційна стихія. Зимовий похід 1919-20 рр. — Львів: Універсум, 2004. — С. 71.)
  • Не можна судити і карати одного чоловіка за те, що вчинили інші.
(Тютюнник Юрко. Зимовий похід 1919-20 рр. // Тютюнник Ю. Революційна стихія. Зимовий похід 1919-20 рр. — Львів: Універсум, 2004. — С. 77.)
  • Не паперові договори творять спільноту нації. Не паперовими договорами її розірвати.
(Тютюнник Юрко. Зимовий похід 1919-20 рр. // Тютюнник Ю. Революційна стихія. Зимовий похід 1919-20 рр. — Львів: Універсум, 2004. — С. 78.)

П[ред.]

  • Перерва у боротьбі, на мою думку, деморалізує маси і ослаблює їх активність, так потрібну для нації гноблених.
(Тютюнник Юрко. Зимовий похід 1919-20 рр. // Тютюнник Ю. Революційна стихія. Зимовий похід 1919-20 рр. — Львів: Універсум, 2004. — С. 91.)
  • Психологія нації не рахується з договорами, які підписуються без згоди самої нації, а часом і без відома. Сили, що творять спільноту нації, не залежать від учинків не тільки окремих людей, а навіть і цілих поколінь, котрі часом звертають на манівці. Жива нація все прагнутиме об'єднання всіх своїх членів у один спільний організм. У боротьбі за самостійність проти своєї нації стануть тільки ренегати.
(Тютюнник Юрко. Зимовий похід 1919-20 рр. // Тютюнник Ю. Революційна стихія. Зимовий похід 1919-20 рр. — Львів: Універсум, 2004. — С. 97.)

Р[ред.]

  • Росіяни великі митці обіцяти, щоб ніколи не виконувати своїх обіцянок.
(Тютюнник Юрко. Зимовий похід 1919-20 рр. // Тютюнник Ю. Революційна стихія. Зимовий похід 1919-20 рр. — Львів: Універсум, 2004. — С. 112.)

Т[ред.]

  • Там, де на карту поставлені життя, честь, ідея, там де клекотять пристрасті, бажаючи помсти за незаслужені обиди й кари, там не поможуть слова, там потрібно приймати рішення не вагаючись.
(Тютюнник Юрко. Революційна стихія // Тютюнник Ю. Революційна стихія. Зимовий похід 1919-20 рр. — Львів: Універсум, 2004. — С. 59.)
  • Тому, хто сам помиляється, все здається, що помиляється його противник.
(Тютюнник Юрко. Зимовий похід 1919-20 рр. // Тютюнник Ю. Революційна стихія. Зимовий похід 1919-20 рр. — Львів: Універсум, 2004. — С. 103.)

У[ред.]

  • У своїй боротьбі проти Росії ми не можемо керуватися законами війни, бо наш ворог не визнає нас воюючою стороною; наших полонених розстрілюють росіяни за «ізмєну атєчєству».
(Тютюнник Юрко. Зимовий похід 1919-20 рр. // Тютюнник Ю. Революційна стихія. Зимовий похід 1919-20 рр. — Львів: Універсум, 2004. — С. 97.)
  • У таборі національних ворогів раз у раз можна знайти союзників, але ніколи приятелів, бо їх там нема. Такі союзники охоче допоможуть руйнувати власну державу, а ніколи не допоможуть будувати, бо вона для них шкідлива.
(Тютюнник Юрко. Зимовий похід 1919-20 рр. // Тютюнник Ю. Революційна стихія. Зимовий похід 1919-20 рр. — Львів: Універсум, 2004. — С. 111.)
  • Українська нація мусила і мусить іти хоч би й з ким, аби йти проти своїх національних ворогів і їх союзників.
(Тютюнник Юрко. Зимовий похід 1919-20 рр. // Тютюнник Ю. Революційна стихія. Зимовий похід 1919-20 рр. — Львів: Універсум, 2004. — С. 104.)

Ф[ред.]

  • Фізичне знищення армії ворогом пориває націю до нової боротьби, дає їй силу творити нові і нові армії, воно оточує армію ореолом слави. Зате самознищення через моральний розклад відбирає охоту дальше боротися, зневірює і деморалізує саму націю, а на армію накладає пляму ганьби.
(Тютюнник Юрко. Зимовий похід 1919-20 рр. // Тютюнник Ю. Революційна стихія. Зимовий похід 1919-20 рр. — Львів: Універсум, 2004. — С. 156–157.)

Х[ред.]

  • Хто в боротьбі проти своїх соціальних ворогів базується на елементах ворожої нації, той неминуче закінчує в кращому випадку політичною смертю, у гіршому — ренегатством.
(Тютюнник Юрко. Зимовий похід 1919-20 рр. // Тютюнник Ю. Революційна стихія. Зимовий похід 1919-20 рр. — Львів: Універсум, 2004. — С. 111.)

Ч[ред.]

  • Че-Ка — найнадійніша охорона для «самоопредєляющіхся»!
(Тютюнник Юрко. Зимовий похід 1919-20 рр. // Тютюнник Ю. Революційна стихія. Зимовий похід 1919-20 рр. — Львів: Універсум, 2004. — С. 113.)