Тризуб

Матеріал з Вікіцитат
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Тризуб
Поштова марка України, 1992
Печатки України 1918-1920
Вікіпедія
Дивіться у Вікіпедії:

Три́зу́б — український національний символ, сучасний малий державний герб України у формі золотого тризубця особливої форми на синьому полі; у минулому — герб князів Рюриковичів і Київської Русі.

Цитати про тризуб[ред.]

  •  

Київська держава Володимира Великого була найбільшою українською державою, яку пам’ятає наша історія. Вона обіймала всі тодішні українські землі. Від неї веде початок наше право, письменність, мистецтво, державне і релігійне життя… Народна Українська Республіка, поставивши завданням об’єднати в самостійній Українській державі українські землі й відновити повноту культурного й політично-національного життя, бере за герб старий знак Володимира Великого[1].

  Михайло Грушевський
  •  

Дискусії, котрий із наших історичних символів гідний стати головним знаком новітньої української державності, тривали майже увесь 1917-й. «Претендентами» передусім були три: галицький золотий лев, що спинається на скелю; київський архистратиг Михаїл, який на зламі XIX-XX століть став сприйматися, як герб Наддніпрянської України; козак із мушкетом із часів Гетьманщини, який уже у XVIII столітті трактували як «національний герб».
Голова Центральної Ради Михайло Грушевський пропонував навіть цілком новий символ «творчої мирної праці в новій Україні» – золотий плуг на блакитному полі. З давніх же символів позитивно оцінював хіба що власницький знак із монет часів князя Володимира Великого[1]. — З книги «НАШ ГЕРБ. Українські символи від княжих часів до сьогодення»

  — Андрій Гречило, Богдан Завітій
  •  

Михайло Грушевський іще восени 1917-го в одній зі своїх статей під час дискусії про герб України писав так: «На монетах й инших предметах старої Київської держави бачимо гарно стилізований геральдичний знак неясного значіння, щось вроді трезубця…». У законі ж, ухваленому Малою Радою 25 лютого 1918 року в Коростені (Київ був під більшовицькою окупацією), ідеться: «Гербом Української Народної Республіки приймається знак Київської Держави часів Володимира Святого»[1]. — З книги «НАШ ГЕРБ. Українські символи від княжих часів до сьогодення»

  — Андрій Гречило, Богдан Завітій
  •  

«Українська Народня Республіка, ставши наново державою, самостійною, незалежною, мусила вибрати собі й державний герб, – писав Михайло Грушевський через три дні, 28 лютого 1918-го. – А що вона вже була давніше самостійною державою і тепер відновила державне буття, котрого позбавило її московське насильство, то найбільш натурально звернутись до державних знаків чи гербів, які вживались за старих часів. Найстарший такий знак уживавсь на київських грошах часів Володимира Великого, його бере за герб наша відновлена Українська держава. Се зовсім правильно»[1]. — З книги «НАШ ГЕРБ. Українські символи від княжих часів до сьогодення»

  — Андрій Гречило, Богдан Завітій
  •  

У 1919–1921-му Тризуб зображують здебільшого без вінка, іноді його вписують у геральдичний щит. Та й сам Нарбут і за Центральної Ради, і за Гетьманату, і за Директорії розробляє проекти державних паперів із самим лише зображенням Тризуба, – банкноти, бланки, акцизні марки тощо. На відміну від проектів Василя Кричевського, який Тризуб зображує пласким, Георгій Нарбут надає йому характеру плетінки. Однак при цьому відходить від того її стилю, що був на монетах Володимира Великого[1]. — З книги «НАШ ГЕРБ. Українські символи від княжих часів до сьогодення»

  — Андрій Гречило, Богдан Завітій
  •  

«…Се оздоба питоменна, не запозичена, зв’язана з нашою тисячолітньою державною політичною i культурною історією», – писав Михайло Грушевський у статті «Український Державний герб» наприкінці лютого 1918 року, невдовзі після узаконення Тризуба символом УНР[1]. — З книги «НАШ ГЕРБ. Українські символи від княжих часів до сьогодення»

  — Андрій Гречило, Богдан Завітій

Див. також[ред.]

Примітки[ред.]

Джерела[ред.]

  • Андрій Гречило, Богдан Завітій. НАШ ГЕРБ. Українські символи від княжих часів до сьогодення. — Київ: 2018. — 400 с. — ISBN 978-617-7482-20-7

Посилання[ред.]


Bookmark-new.svg