Слабошпицький Мирослав Михайлович
Слабошпицький Мирослав Михайлович | |
Стаття у Вікіпедії | |
Медіафайли у Вікісховищі |
Мирослав Михайлович Слабошпицький (нар. 1974) — український кінорежисер.
Цитати
[ред.]В кіно взагалі працює закон великих чисел. Треба фінансувати якомога більше фільмів, і щось із них вистрелить. І навпаки — нерозумно все фінансування виділити на один-два потенційних шедеври[1]. |
В Росії багато людей, навіть «просунутих», не сприйняли «Левіафан», тому що це дуже неприємна правда[2]. |
Є всесвіт Marvel і Dark Universe, а є мій Чорнобильський всесвіт. Чорнобиль — одне з найсильніших естетичних потрясінь моєї юності. |
Існує міф, що в кінематографі немає кількісних показників для вимірювання успішності. Це неправда. Виміряти можна — або гроші, або зібрані нагороди. Звісно, є винятки з правил, але їх дуже мало[1]. |
Квентіна Тарантіно якось дорікнули в тому, що він так і не зміг зняти нічого кращого за «Кримінальне чтиво». На що він відповів: «А хто зміг[3]?» |
Коли в кіно ти використовуєш музику, це певне насильство, певна маніпуляція глядачем[2]. |
Коли ти шукаєш грошей на наступний фільм, то бажано чимось спонсорів вразити. В світі кіно ти добрий рівно настільки, наскільки добрий твій останній фільм[1]. |
Лідерами кінопрокату в Україні наразі є російські фільми «Адмірал» і «Сталінград». У світлі останніх подій це зовсім не смішно… Як на мене, цьому посприяла норма про україномовний дубляж. Англомовні фільми дублювали українською, а російськомовні лише субтитрували. Таким чином лідером касових зборів на території України ставало російське кіно — більш зрозуміле широким верствам населення. Виходить, дубляж насправді працював на фінансові інтереси Росії[4]... |
Моя держава — кінематограф. Африканські, британські або американські кінематографісти мені зрозуміліше і рідніше, ніж сусіди в під'їзді[3]. |
«Оскар» — це як Нобелівська премія в світі кіно. |
«Плем’я» державним коштом я зняв тільки тому, що мені вистачило. Це був один із півсотні профінансованих за три роки українських ігрових художніх фільмів. Для розуміння: малою кінематографією вважається та, де знімають до 30 повнометражних ігрових фільмів на рік[1]. |
Україна дала світові Дзигу Вертова, Параджанова, Довженка і Кіру Муратову, іменами яких я назвав би найбільші проспекти. Але моє місто було б космополітичним. З вулицями Кубрика, Фассбіндера, Мурнау. Якщо взяти карту Києва, то вулиці довелося б добудовувати, щоб врахувати всіх, кого я люблю[3]. |
Щоб стати успішним, режисерові потрібно поєднувати трепетну вразливість з поведінкою носорога. Бути сніжинкою, але при цьому змітати все на шляху до мети. Кажуть, носоріг погано бачить, але з його вагою це не його проблеми[3]. |
Примітки
[ред.]- ↑ а б в г д е Мирослав Слабошпицький
- ↑ а б в г У «Левіафані» герой не повстав, а в «Племені» повстає – Мирослав Слабошпицький. Радіо Свобода (2 травня 2015). Процитовано 21 жовтня 2015.
- ↑ а б в г д Мирослав Слабошпицький: У Чорнобилі я відчував себе наче в фільмі про зомбі-апокаліпсис
- ↑ Мирослав СЛАБОШПИЦЬКИЙ: «Не можу собі уявити художнього фільму про Революцію гідності» - Високий замок, 13.03.2014