Свистович Михайло Богданович

Матеріал з Вікіцитат
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Свистович Михайло Богданович
Mykhaylo Svystovych.jpeg
Wikipedia-logo-v2.svg Стаття у Вікіпедії

Миха́йло Богда́нович Свисто́вич (нар. 11 грудня 1968, Первомайськ, Миколаївська область) — український громадський діяч, активіст Громадянського руху «Відсіч», редактор сайту «Майдан», економіст за освітою.

Цитати[ред.]

  •  

Щодо студентських виступів 90-го року, то це не була революція як такою. Це було голодування, яке закінчилося успішно, перемогою. Влада прийняла всі наші п’ять вимог. Деякі не виконала, деякі виконала частково. Але це не була революція, це був успішний протест. Помаранчева революція була протестом всіх верств населення. Тут спрацювала формула аятоли Хомейні: «Революція відбувається лише тоді, коли складається союз бідного прошарку населення, ринкових торговців і набожної буржуазії». На нашому ґрунті перші — це пересічні громадяни, які потерпають від цієї ситуації і взагалі від влади. Другий прошарок — підприємці. Третій — це не базарні торговці, а великі комерсанти. Зараз поки виступає лише друга категорія[1].

  •  

Я бачу настрій народу, ступінь готовності людей й організованості їх лідерів. І точно можу сказати: прямо зараз революції не буде. Тому що більшість цих людей вперше беруть участь у таких акціях, і не знають, як це робити. Це початок кінця режиму Януковича, але це ще не нова революція. Також для революції не вистачає організації, бо те, що відбувається на Майдані, — стихійний народний протест. В цьому, звичайно, є свої плюси, бо неможливо його просто так задавити. Адже щоб все це припинилося, треба заарештувати сотні чи тисячі людей. Але більшість суспільства Податковий Кодекс не хвилює, це хвилює риночників та активну частину населення. Звичайно, ціни після прийняття Кодексу будуть вищі, але більшість народу про це не знає[1]. — Про Податковий майдан.

  •  

Можна показати, що на протести треба виходити також простим громадянам, а не тільки риночникам-підприємцям. Але для цього необхідно провести з людьми величезну роботу, і для цього навіть є ресурси. Підприємці мають гроші, хоч і невеликі, але якщо один підприємець витратить сто гривень в місяць на листівки, ними можна засипати всю Україну до кінця року.
Тобто іншим людям не обов’язково бачити ціни, хоча якщо вони побачать їх чи коли почнуть потерпати від Податкового Кодексу, то вийдуть на вулиці. Та якщо б всі підприємці піднялись, влада впала би за тиждень. Бо підприємців у нас не менш мільйона. І якщо Податковий Кодекс введуть в дію, це може призвести до революції або народного бунту без народу, тобто без підтримки інших частин населення[1]. — Про Податковий майдан.

  •  

Ми не можемо повести всіх людей. Ми існуємо лише в Києві та у Львові. А щоб повести за собою народ, треба мати багато людей, і я не керівник цієї організації. У нас взагалі немає керівних посад, є тільки координатори. Широка маса народу нас не знає. Тим більш наші активісти — це студентська молодь, яка у тонкощах Податкового Кодексу не розбирається. А для того, щоб повести народ, треба компетентні в цьому питанні люди, яких у нас можна перелічити на пальцях однієї руки[1]. — Про ГР «Відсіч».

  •  

Вся філософія Кодексу складена так, що там неможливо прийняти якісь поправки. Жодні поправки не можуть чогось вирішувати. Кодекс треба переписувати в цілому, і це чудово.
У нас вважають, що люди, які торгують на ринках, якісь недалекі. Але, як не дивно, вони все чудово розуміють. На ринках часто торгують не самі погані люди, вони освічені, вони достатньо все розуміють, і на поправки не підуть. Про поправки більш говорять різні організації підприємців, які підприємництвом не займаються. Вони все роблять, щоб висунутися до депутатів на якомусь районі, де є якийсь ринок. А справжні підприємці не погоджуються на поправки[1]. — Про Податковий кодекс України.

  •  

Ми попередили, що розпочнемо кампанію. Ми попередили: ми не будемо одноклітинними амебами чи жабами, які реагують тоді, коли їх вколять. Ми не будемо піднімати зараз народ проти вас. Ми зробимо так, як на початку 2000-х. Акція «Україна без Кучми» — фактично тоді не було масштабних акцій протесту, але ми підготували народ і це призвело до Помаранчевої революції. Тому ми пішли в регіони готувати народ[2]. — Про кампанію «Помста за розкол країни».

  •  

Ми попередили владу, що будемо діяти цинічно. Якщо сусід мені щось написав на дверях, а я не можу через суд притягнути до відповідальності і при цьому я знаю, що він краде електроенергію, то я напишу на нього скаргу і його оштрафують. Так і ми діємо — ми не говоримо про мову. Ми говоримо, яка погана Партія регіонів і чому не варто за неї голосувати[2]. — Про кампанію «Помста за розкол країни».

Примітки[ред.]


Bookmark-new.svg