Перейти до вмісту

Сахаров Андрій Дмитрович

Матеріал з Вікіцитат
Андрій Сахаров
Стаття у Вікіпедії
Медіафайли у Вікісховищі

Сáхаров Андрíй Дм́итрович (21 травня 1921, Москва — 14 грудня 1989, Москва) — радянський фізик, лауреат Нобелівської премії миру (1975), дійсний член АН СРСР (з 1953), співтворець водневої бомби, активний правозахисник.

Цитати

[ред.]
  •  

Я відчуваю себе в неоплатному боргу перед сміливими й моральними людьми, які є в'язнями тюрем, таборів і психіатричних лікарень за свою боротьбу на захист прав людини.

 

Я чувствую себя в неоплатном долгу перед смелыми и нравственными людьми, которые являются узниками тюрем, лагерей и психиатрических больниц за свою борьбу в защиту прав человека.

Зі статті "Роздуми про прогрес, мирне співіснування й інтелектуальну свободу" [1]

[ред.]
  •  

Людському суспільству необхідна інтелектуальна свободасвобода отримання і поширення інформації, свобода неупередженого і безстрашного обговорення, свобода від тиску авторитету і забобонів. Така потрійна свобода думки — єдина гарантія від зараження народу масовими міфами, які в руках підступних лицемірів-демагогів легко перетворюються в криваву диктатуру. Це — єдина гарантія здійсненності науково-демократичного підходу до політики, економіки та культури.

 

Человеческому обществу необходима интеллектуальная свобода - свобода получения и распространения информации, свобода непредвзятого и бесстрашного обсуждения, свобода от давления авторитета и предрассудков. Такая тройная свобода мысли - единственная гарантия от заражения народа массовыми мифами, которые в руках коварных лицемеров-демагогов легко превращаются в кровавую диктатуру. Это - единственная гарантия осуществимости научно-демократического подхода к политике, экономике и культуре.

  •  

Роз'єднаність людства загрожує йому загибеллю. Цивілізації загрожує: загальна термоядерна війна; катастрофічний голод для більшої частини людства; одуріння в дурмані "масової культури" і в лещатах бюрократизованого догматизму; поширення масових міфів, що кидають цілі народи й континенти у владу жорстоких і підступних демагогів; загибель і виродження від непередбачених результатів швидких змін умов існування на планеті. Перед лицем небезпеки будь-яка дія, що збільшує роз'єднаність людства, будь-яка проповідь несумісності світових ідеологій і націй — безумство, злочин. — читач розуміє, що при цьому не йдеться про ідеологічний мир з тими фанатичними, сектантських і екстремістськими ідеологіями, які заперечують будь-яку можливість зближення з ними, дискусії й компромісу, наприклад з ідеологіями фашистської, расистської, мілітаристської або маоїстської, демагогії

 

Разобщенность человечества угрожает ему гибелью. Цивилизации грозит: всеобщая термоядерная война; катастрофический голод для большей части человечества; оглупление в дурмане "массовой культуры" и в тисках бюрократизированного догматизма; распространение массовых мифов, бросающих целые народы и континенты во власть жестоких и коварных демагогов; гибель и вырождение от непредвидимых результатов быстрых изменений условий существования на планете. Перед лицом опасности любое действие, увеличивающее разобщенность человечества, любая проповедь несовместимости мировых идеологий (читатель понимает, что при этом не идет речь об идеологическом мире с теми фанатичными, сектантскими и экстремистскими идеологиями, которые отрицают всякую возможность сближения с ними, дискуссии и компромисса, например с идеологиями фашистской, расистской, милитаристской или маоистской, демагогии) и наций - безумие, преступление.

  •  

Ніщо так не загрожує свободі особистості й сенсу життя, як війна, злидні, терор. Однак існують і дуже серйозні непрямі, лише небагато чим більш віддалені небезпеки. Одна з цих небезпек — дурисвітство людини ("сірої маси", за цинічним визначенням буржуазної футурології) "масовою культурою" з наміром або комерційно обумовленим зниженням інтелектуального рівня і проблемне ™, з упором на розважальність або утилітарність, з ретельно охоронним цензуруванням.

 

Ничто так не угрожает свободе личности и смыслу жизни, как война, нищета, террор. Однако существуют и очень серьезные косвенные, лишь немногим более отдаленные опасности. Одна из этих опасностей - оболванивание человека ("серой массы", по циничному определению буржуазной футурологии) "массовой культурой" с намерением или коммерчески обусловленным снижением интеллектуального уровня и проблемное™, с упором на развлекательность или утилитарность, с тщательно охранительным цензурированием.

  •  

Не можна накласти принципову заборону на розвиток науки й техніки, але ми повинні ясно розуміти страшну небезпеку основних людських цінностей, самому сенсу життя, яка ховається в зловживанні технічними та біохімічними методами й методами масової психології. Людина не повинна перетворитися на курку або щура в відомих дослідах, зазнає електронну насолоду від вправлених в мозок електродів.

  •  

Останнім часом нам кажуть, щоб ми «не сипали сіль на рану». Але це, як правило, кажуть ті, хто сам не страждав від ран. Насправді тільки найретельніший аналіз минулого і його наслідків дозволить нам змити кров і бруд, що спаплюжили наш стяг.

Про Андрія Сахарова

[ред.]
  •  

Висока моральна обдарованість Сахарова дала йому силу звільнитися від спокуси «патріотичного» виправдання зла і потурання тому злу. [2]

  Євген Сверстюк
  •  

Свій гріх у створенні атомної пастки Землі Сахаров цілком спокутував. Його приклад усе ж дозволяє думати, що політика і мораль можуть бути сумісними. [3]

  — Анатолій Власюк, письменник
  •  

Я не можу пригадати іншої людини такого рангу в Радянському Союзі, яка б вирішила, що для неї правда важливіша за усі надані їй особисті преференції [4]

  — В'ячеслав Бахмін, радянський дисидент
  •  

Понад усе на світі Сталін хотів мати атомну бомбу, а потім і водневу. У 1948 році до цієї роботи був залучений Ігор Євгенович Тамм, якого я вважаю своїм учителем. Тамм створив наукову команду, куди увійшов я, ряд інших співробітників нашого відділу, в тому числі й Сахаров. Мені здається кілька кумедним, як Сахаров потрапив в цю команду. Він був аспірантом, нічим особливим в той час не відрізнявся і зовсім не збирався займатися ядерними справами. Але у нього були сімейні труднощі, через які він не мав своєї житлоплощі. І тоді директор інституту звернувся до Тамма з проханням: «Включіть Сахарова в список - може бути, вдасться добути йому кімнату». Попри його дисидентство й ускладнення, які іноді через це виникали, в нашому відділі до Андрія Дмитровичу ставилися дуже тепло.

 

Больше всего на свете Сталин хотел иметь атомную бомбу, а затем и водородную. В 1948 году к этой работе был привлечен Игорь Евгеньевич Тамм, которого я считаю своим учителем. Тамм создал научную команду, куда вошел я, ряд других сотрудников нашего отдела, в том числе и Сахаров. Мне кажется несколько забавным, как Сахаров попал в эту команду. Он был аспирантом, ничем особым в то время не отличался и вовсе не собирался заниматься ядерными делами. Но у него были семейные трудности, из-за которых он не имел своей жилплощади. И тогда директор института обратился к Тамму с просьбой: «Включите Сахарова в список — может быть, удастся добыть ему комнату». Несмотря на его диссидентство и осложнения, которые иногда из-за этого возникали, в нашем отделе к Андрею Дмитриевичу относились очень тепло.[5]

  Віталий Гінзбург, лауреат Нобелівської премії з фізики

Примітки

[ред.]

Література

[ред.]